Объединение предприятий

з інших джерел, у порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяль­ність.

Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а та­кож інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання з централізацією функцій науко­во-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники одного концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні та комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну незалежно від найме­нування об’єднання (комбінат, трест тощо).

3. Правовий статус підприємства - учасника об’єднання підприємств

Підприємства — учасники об’єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об’єднання, і на них поширюються положення ГКУ та законів щодо регулювання діяльності підприємств.

Підприємство — учасник господарського об’єднання має право:

• добровільно вийти з об’єднання на умовах і в порядку, визна­чених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об’єднання;

• бути членом інших об’єднань підприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом господарського об’єд­нання не встановлено інше;

• одержувати від господарського об’єднання в установленому порядку інформацію, пов’язану з інтересами підприємства;

• одержувати частину прибутку від діяльності господарського об’єднання відповідно до його статуту

Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким догово­ром чи статутом господарського об’єднання відповідно до за­конодавства.

Підприємство, яке входить до складу державного або комуналь­ного господарського об’єднання, не має права без згоди об’єднання виходити з його складу, а також об’єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб’єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.

Рішення про утворення об’єднання підприємств (установчий договір) та статут об’єднання погоджуються з Антимонополь- ним комітетом України в порядку, встановленому законодав­ством.

Господарські об’єднання мають вищі органи управління (за­гальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, перед­бачені статутом господарського об’єднання.

У повноваження вищого органу господарського об’єднання входять:

• затвердження статуту господарського об’єднання та внесення у нього змін;

• вирішення питання про прийняття в господарське об’єднан­ня нових учасників та виключення учасників з його складу;

• утворення виконавчого органу господарського об’єднання від­повідно до його статуту чи договору;

• вирішення фінансових та інших питань відповідно до устано­вчих документів господарського об’єднання.

Виконавчий орган господарського об’єднання (колегіальний чи одноособовий) вирішує питання поточної діяльності, які від­повідно до статуту або договору належать до його компетенції.

Управління державним (комунальним) господарським об’єд­нанням здійснюють правління об’єднання і генеральний дирек­тор об’єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об’єднан­ня. Склад правління визначається статутом об’єднання. Поря­док управління державним (комунальним) господарським об’єд­нанням визначається статутом об’єднання відповідно до закону.

Управління поточною діяльністю об’єднання підприємств може бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного під­приємства об’єднання) на умовах, передбачених установчими документами

1 2 3 4

Похожие работы