Образ учителя в украинской художественной литературе

План

Образ учителя в українській літературі ХІХ століття. Іван Франко. 3

Образ учителя в оповіданні Г. Тютюнника „На згарищі”. 9

Образи вчителів у малій прозі Б. Грінченка. 10

Список літератури. 17

 


Образ учителя в українській літературі ХІХ століття. Іван Франко

Іван Франко приділяв велику увагу питанням освіти і виховання підростаючого покоління, розглядаючи їх як могутню зброю у боротьбі за національне визволення і створення незалежної Української держави. Педагогічним проблемам він присвятив понад сто художніх і публіцистичних творів, звертався до них у багатьох наукових і філософських працях.

Практичною педагогічною діяльністю І. Франко не займався, проте бажання одержати хоча б невисоке звання приват-доцента історії української літератури Львівського університету було. Як учня професора Ягича його безперешкодно допустили до габілітації. Іспит він витримав «зовсім задовільно», а його «габілітаційний виклад компетентні вчені признали добрим» [11, С. 45]. Незважаючи на це, «з причин політичного минулого» (кілька разів був невинно ув’язнений і раз невинно засуджений) Істро-угорський уряд відхилив прохання займатися викладацькою діяльністю, хоча невдача і не знизила інтересу Івана Яковича до педагогічних проблем. Він глибоко цікавився досягненнями світової педагогіки, його думки про виховну роль учителя набагато випереджали свій час, багато з них співзвучні нашій епосі.

«Учителем школа стоїть»,— підкреслював поет. Педагогічну майстерність він порівнював з мистецтвом майстра художнього слова

У своїх творах показав, яким повинен (і не повинен) бути вчитель. Більшість позитивних і негативних типів учителів він малював з натури. У передмові до збірки «Малий Мирон» і інші оповідання» зазначав, що основою для них послужили «особисті спомини, які в оповіданнях «Отець-гуморист» та «Гірчичне зерно» переходять майже зовсім у мемуари» [11, С. 457].

Ідеал учителя письменник вивів у публіцистичних творах, побудованих виключно на документальному матеріалі. Так, у статті «Емерик Турчинський», присвяченій пам’яті одного з кращих своїх учителів у Дрогобицькій гімназії, він пише: «Бувають вчителі з природженим педагогічним талантом, які вміють під час уроків жити спільним життям всього класу, забувати про себе, про свої власні турботи, радощі і тривоги. Кожен урок такого вчителя є розширенням розумового кругозору учня, задоволенням його природної допитливості, розбудженої попередніми успіхами, є насолодою, а не мукою» [11, С. 207).

Австро-угорські колонізатори, їх польські та деякі місцеві посібники в особі старост, жандармів, шкільних інспекторів переслідували кращу національно свідому й патріотично настроєну частину вчительства Галичини. У школах працювали переважно колишні економи, унтер-офіцери, а також ченці — люди, далекі від педагогіки й потреб народної освіти. Панувала жорстока палочна дисципліна. Дітей не навчали, а мучили, калічили їхні душі, убивали всі природні здібності, кращі людські якості.

В оповіданні «Schonschreiben» Іван Франко змалював нормальну школу (початкову міську школу в Австро-Угорщині) отців василіан у Дрогобичі. Усі предмети викладали ченці, лише красне писанняв другому класі, де навчалось 85 учнів, вів колишній економ пан Валько. «Се був середнього росту чоловік, з коротко обстриженим волоссям на круглій баранячій голові, з рудими короткими вусами і рудою гішпанською борідкою. Його широке лице і широкі, міцно розвинені вилиці враз із великими, на боки повідгиненими вухами надавали йому вираз тупості, упертості й м’ясоїдності. Невеликі жаб’ячі очі сиділи глибоко в ямках і блимали відтам якось злобно та неприязно» [67, С. 86].

Уже з одного опису можна судити про характер «педагога». Недаремно уроки красного писання були

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные