Общая характеристика права собственности на землю и понятие права собственности на землю

План 

Загальна характеристика права власності на землю та поняття права власності на землю. 2

Суб’єкти права власності на землю. 10


Загальна характеристика права власності на землю та поняття права власності на землю.

Поняття власності на землю слід розглядати в економічному та юридичному аспектах. Земельна власність в економічному аспекті являє собою систему суспільних економічних відносин з приводу присвоєння землі, перетворення її на благо, що належить окремій особі.

Як юридична категорія земельна власність являє собою результат закріплення правовими нормами економічних суспільних відносин щодо присвоєння землі, тобто відносини володіння, користування та розпорядження землею особами, які юридично визнані власниками земельних ділянок.

Право власності на землю – інститут земельного права, норми якого регулюють суспільні відносини належності землі визначеним законом видам суб’єктів цього права.

  Розрізняють право власності на землю в об’єктивному і суб’єктивному розуміннях. В об’єктивному розумінні право власності на землю являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею.

  Суб’єктивному розумінні право власності на землю – це сукупність правомочностей власника з володіння,користування та розпорядження землею. Правовідносини земельної власності є абсолютними це означає, що в межах таких правовідносин суб’єкти права власності на землю кореспондує необмежене коло осіб, зобов’язаних утриматися від вчинених дій які порушують права власника чи перешкоджають йому здійснювати правомочності з володіння,користування чи розпорядження землею.

  Разом з тим право власності на землю на сучасному етапі розвитку суспільства не є абсолютним в більшості країн світу воно обмежуються в законодавчому порядку в інтересах суспільства. Необхідність обмеження права власності на землю в Україні не впливає із Конституції (ст

41), якою передбачено, що використання власності не може задавати шкоди правам,свободам і гідності  громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. [1]

   Встановлюється  що реалізація прав власності на землю здійснюється виключно відповідно до закону. Тим самим конституцією закріплений примат повноважень Верховної Влади України як законодавчого органу правовому регулюванні земельних відносин, перш за все відносин земельної власності.

До початку 90-х років ХХ ст. основу земельного права становив інститут права виключної власності держави на землю. Він передбачав належність усіх земель у межах території України одному суб’єктові – державі. Інші суб’єкти земельних відносин – громадяни та юридичні особи – могли володіти землею лише на праві землекористування, але вважалося похідним і, відповідно, залежним від права виключної власності держави на землю.

Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року скасував монополії державної власності на землю. Поряд з державною, були введені приватна та колективна власність на землю.

Проведення в Україні економічної реформи, спрямованої на формування в країні засад ринкової економіки, закономірно зумовило необхідність впровадження світового досвіду в системі відносин власності, у тому числі і на землю.

Світовий досвід свідчить, що економічна та юридична інфраструктури країн з ринковою економікою базуються на двох формах власності – публічній та приватній. Публічна та приватна власність є основою земельних відносин.

1 2 3 4 5 6

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные