Общественное мнение в системе социального контроля - терминальный, атрибутивный, инструментальный подходы к анализу и дентификации

проявів насилля, ініційованих громадською думкою, які виражатимуться в тиску на органи влади. За способом впливу можна говорити про такі види тиску (тобто примусу, насилля над чиєюсь волею, переконаннями):

- економічний тиск (страйки, саботаж, уникання сплати податків тощо);

- політичний тиск (мітинги, демонстрації, громадянська непокора тощо);

- правовий (законодавча ініціатива, вимога правових санкцій, звертання до судових органів тощо);

- моральний тиск (оцінка, критика, погрози тощо);

- нормативно-символічний (вияви любові, поваги, ненависті, соціальна категоризація тощо);

- фізичний тиск (фізичне насильство тощо).

Виявляючись не тільки у вербальній поведінці, а й у дії, громадська думка володіє арсеналом формальних і неформальних санкцій. Так, до позитивних формальних санкцій можна віднести демонстрації та мітинги підтримки, до негативних формальних - демонстрації протесту, страйки, саботаж, акції громадянської непокори та ін. Неформальні санкції зазвичай пов'язані з комунікативною діяльністю: позитивні - схвалення, пошана та ін.; негативні - критика, чутки, остракізм та ін. Санкції, що їх накладає громадська думка і адресує органам влади, можуть мати також і побічні та неочікувані наслідки. Так, проведення широкомасштабних страйків можуть призвести до появи закону про заборону страйків в окремих галузях промисловості, а проведення мітингів і пікетів може закінчитися розгоном демонстрантів.

Таким чином, аналіз громадської думки у системі соціального контролю в межах термінального підходу зумовлює розуміння громадської думки як соціального інституту і розгляд взаємовідносин громадської думки і органів влади крізь призму їх інституціалізованості. Означені соціокультурні особливості цих взаємин у період трансформації суспільства дають підстави для висновку про початок процесу їх інституціалізації, передусім - визнання органами влади громадської думки як повноправного суб'єкта відносин.

Атрибутивний підхід виявляє усі можливі форми, де існує контроль, осередки та установи соціального контролю, а також такі його найважливіші атрибути, як традиції, цінності, норми, а також дає змогу визначити особливості нормативного і правового регулювання, їх морального обгрунтування.

У межах третього, інструментального підходу громадська думка, її контрольна функція розглядається в площині стосунків «громадська думка - органи влади». При цьому увага акцентується не тільки на можливості залучення громадської думки до прийняття управлінських рішень на різних етапах, а й на механізмах обмеження впливу влади на громадську думку.

 

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы