Общие положения криминалистической тактики

План

1. Тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики

2. Класифікація тактичних прийомів

3. Система тактичних прийомів. Тактичні комбінації і тактичні операції

4. Психологічні основи використання тактичних прийомів

5. Тактичне рішення. Проблема тактичного ризику

Література

 

1. Тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики

Тактичний прийом є основним елементом криміналіс­тичної тактики. В юридичній літературі визначення по­няття тактичного прийому до цього часу є спірним, що ви­кликає неоднозначне його розуміння і тлумачення.

У криміналістиці існують два основних напрями у по­глядах на сутність тактичного прийому: деякі автори роз­глядають тактичний прийом як своєрідну наукову реко­мендацію (О. М. Васильєв), інші — визначають його як спо­сіб дії чи лінію поведінки (P. C. Бєлкін)

У визначенні по­няття тактичного прийому необхідно вказувати, що це са­ме спосіб дії. Підставою для цього є такі міркування:

1)  визначення поняття тактичного прийому як науко­вої рекомендації містить вказівку на джерело його форму­вання, але не відбиває самої сутності прийому;

2)  в етимологічному розумінні прийом означає «спосіб здійснення чого-небудь», рекомендація ж — це тільки по­рада, побажання;

3)  спосіб передбачає практичну реалізацію прийому, тоді як рекомендація існує лише абстрактно.

Тактичним прийомом може виступати не будь-який, а лише найбільш раціональний і ефективний спосіб здійс­нення процесуальної дії у певних обставинах його реаліза­ції. Раціональність і ефективність способу дії (тактичного прийому) є його істотними ознаками. Разом з тим, зазначе­ні ознаки ще не дозволяють відокремити тактичний при­йом від інших способів дії (організаційних, підготовчих, технічних тощо).

Відокремлення тактичного прийому від інших способів дії криється в його психологічній сутності, особливостях психологічного механізму його реалізації. Такий механізм реалізації тактичного прийому припускає: 1) його психо­логічну спрямованість, пов'язану з викриттям неправди, актуалізацією забутого, відтворенням події, що трапилася, знаходженням прихованого тощо; 2) безпосередню чи опо­середковану взаємодію між слідчим (суддею) і його рес­пондентами; 3) психологічний ефект від використання прийо­му (що пов'язано з одержанням об'єктивних показань, ви­криттям слідів і знарядь злочину, встановленням місцепе­ребування тайника тощо).

Визначення поняття тактичного прийому передбачає урахування і такої його ознаки, як ситуаційна обумовле­ність. Слідча ситуація справляє чималий вплив як на об­рання тактичних прийомів, так і на доцільність їх застосу­вання в тих чи інших умовах.

З урахуванням викладеного, тактичний прийом — це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на до­сягнення її конкретної мети, заснований на психологіч­ному механізмі його реалізації, і найбільш раціональний і ефективний у певних ситуаціях.

Тактичний прийом виконуватиме свої функції тільки в тому разі, якщо він відповідатиме низці вимог, до числа яких відносяться законність, етичність, науковість, вибір­ковість, пізнавальна цінність.

Законність, як принцип застосування тактичних прийо­мів, полягає в тому, що за своїм характером, змістом і цілеспрямованістю ці прийоми повинні повністю відповіда­ти духу і букві закону. Тактичний прийом може застосову­ватися лише в межах тих слідчих і судових дій, порядок здійснення яких визначений кримінально-процесуальним законом. Відповідність тактичного прийому вимогам законності означає також й те, що він не може суперечити за­кону.

1 2 3 4 5 6 7 8 9