Общие положения, понятие и виды субъектов хозяйствования

План

1. Поняття суб’єкта господарювання.  

2. Загальні умови створення і державної реєстрації суб’єктів господарювання.  

3. Припинення діяльності суб’єкта господарювання.  

4. Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання.  

Список використаної літератури.  


1. Поняття суб’єкта господарювання

Суб’єктами господарювання визнаються учасники господар­ських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і відповідальні за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбаче­них законодавством.

До суб’єктів господарювання належать:

• господарські організації — юридичні особи, створені відповід­но до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку;

• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відпові­дно до закону як підприємці;

• філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господар­ських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Суб’єкти господарювання реалізують власну господарську ком­петенцію на основі прав власності, господарського відання, опе­ративного управління та оперативно-господарського використання майна відповідно до визначення цієї компетенції ГКУ та відпові­дними законами України

Суб’єктами господарювання є господарські організації, які ді­ють на основі прав власності, господарського відання чи опера­тивного управління, мають статус юридичної особи, що визнача­ється цивільним законодавством та ГКУ.

Суб’єкти господарювання — відокремлені підрозділи (структур­ні одиниці) господарських організацій — можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна без статусу юридичної особи. Зазначені умови регламентуються ст. 55 ГКУ.

Суб’єкти господарювання зарубіжних країн

У зарубіжних країнах носіями юридичних прав і обов’язків можуть бути окремі громадяни, іноземні особи без громадянства (фізичні особи), об’єднання фізичних та юридичних осіб, а також державні підприємства та органи. У зарубіжній юридичній науці майнова правосуб’єктність розкривається через поняття права та дієздатності фізичних осіб, а особи, що об’єднали свої капіта­ли, визначаються, як правило, поняттям юридичної особи. У господарському законодавстві зарубіжних країн юридичні особи розглядаються як конкретні види суб’єктів господарювання. Порядок надання суб’єктам господарської діяльності правосуб’єкт- ності залежить від вимог національного законодавства певної країни та її місцезнаходження. Загальними умовами для визнання учасників господарської діяльності суб’єктами права є визначен­ня найменування, під яким підприємець повинен вступати в гос­подарські правовідносини, і державна реєстрація підприємства. До обов’язкових зобов’язань можна також зарахувати обов’я­зок суб’єктів господарювання вести бухгалтерські книги та скла­дати в зазначені строки балансові звіти за результатами своєї господарської діяльності. У більшості зарубіжних країн цей обо­в’язок закріплений за всіма суб’єктами господарської діяльності й розглядається як важливий захід контролю над ними з боку державних органів.

У законодавстві країн з розвиненою економікою багато уваги приділяється реєстрації суб’єктів господарювання. Зазвичай реєст­рація здійснюється у спеціальному реєстрі з визначенням харак­теристик суб’єкта, що реєструється, за якими можна отримати повну інформацію про нього. Так, згідно з німецьким Торговель­ним кодексом та Комерційним кодексом Франції при реєстрації насамперед подається інвентарна відомість, де фіксується сукуп­ний обсяг установчого капіталу у грошовій та натуральній

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы