Оценка и отношение христианства к богатству и предпринимательства

Оцінка і ставлення християнства до багатства і підприємництва

Християнське сприйняття світу, на перший погляд, здається досить суперечливим: із одного боку, християнство закликає до звільнення від світу, від любові до нього, від усякої господарської турботи: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує» (Мт. 6, 26). «а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього» (1 Кор. 7, 31). Отже, у ставлення до світу християнство вносить аскетичне протиборство. Але водночас тільки християнство навчає любити світ високою любов'ю, як творіння Боже, що сам Бог так полюбив, що не тільки створив його Премудрістю Своєю, але не пощадив і Сина Свого для порятунку світу.

Людина є не тільки пізнавальний, а й господарський логос світу, господар творіння. Вона має право й обов'язок працювати у світі, як для власного існування («хто працювати не хоче, нехай той не їсть» 2 Сол. 3, 10, «Трудящому хліборобові належить першому покуштувати з плоду» 2 Тим. 2; 6), як для надання допомоги ближньому (згідно з запитанням на Страшному суді, (Мт. 25)), так і для здійснення загальної справи людської на Землі, у виконання Заповіді Божої, виголошеної під час створення людини: «Наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (1М. 1; 28).

Водночас у християнський етиці дано правильний погляд на земні блага. «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають» (Мт. 6, 19)

Адже самі властивості земних благ (їх знищенність, тимчасовість) повинні перешкоджати тому, щоб люди ставилися до них із особливою любов'ю та вважали їх набуття метою власного життя. Властивості земних скарбів, указані Христом, повинні нагадувати людям про ненадбання, і останнє повинне визначити ставлення людини до багатства і взагалі до земних благ.

Далі у Біблії дано однозначний припис: «Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть» (Мв. 6, 20). Зрозуміло, що духовні скарби не підлягають знищенню, на відміну від земних, і тому саме вони повинні бути метою існування людини.

Аналізуючи питання визначення форми власності відповідної християнському світогляду, доходимо висновку, що Біблія переконливо доводить необхідність відмови від приватної власності: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні»* (Мт. 6, 24). Тобто слугуючи власності, ми неминуче віддаляємося від Бога. Біблія ще раз пояснює, чому приватна власність так згубна. «Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!» (Мт. 19, 24). Надзвичайно важко зберегти справжню віру в Бога в умовах значної приватної власності. «Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста» (Мр. 10, 21); справжнє використання багатства — це відмова від нього, а далі — йти за Христом: «Не беріть ані золота, ані срібла, ані

1 2

Похожие работы