Оценка и отношение христианства к богатству и предпринимательства
Отже, згідно з християнською етикою:
• особиста досконалість християнина — повне нездобуття;
• суспільний ідеал — суспільність майна;
• шлях до досконалості — пожертва. Християнство так обґрунтовує користь відмови від приватної власності.
• Аскетичний аргумент: власність, багатство є великою спокусою, що може занапастити душу людини. Ця спокуса настільки небезпечна, що ефективним засобом боротьби з нею є відмова від майна.
• Аргумент пожертви: християнська любов неможлива без жертви власного (в ідеалі — усього себе) заради тих, хто любить. «Любов... не шукає тільки свого» (1 Кор. 13; 4–5). Тому любов спонукує християнина до нестримної милостині, передачі свого майна бідним, аж до зрівняння майнових можливостей: «полюби ближнього свого як самого себе».
• Теологічний аргумент: Бог — творець усього, тільки Він є справжнім власником усіх речей, людина — лише «хибний управитель», і тому називати своєю власністю що-небудь вона не має права.
• Соціальний аргумент: поділ людей на багатих і бідних несправедливий; обов'язок християнина — полегшити становище бідних.
• Економічний аргумент: спільне ведення господарства економічно більш вигідне, ніж індивідуальне.
• Аргумент від винагороди: виконання заповідей Божих, в які входить пожертва, а в ідеалі — цілковита відмова від майна, дає можливість одержати нагороду на Небі.