Оценка интеллектуальной собственности и ее влияние на стоимость международной компании

тощо) і, якщо це мож­ливо, проведена оцінка його вартості щодо можливості отримання доходу. [1, стр. 28]

 Отже, нематеріальні активи як форма вияву інтелектуальной власності представляють собою довгострокові права або переваги, придбані і відображені власником у балансі підприємства за вартістю їх придбання або створення та доведення до комерціалізації.

  Джерелом формування згаданих матеріальних благ є так звана «надлишкова додаткова вартість» (додатковий прибуток), що отримується від використання інтелектуального продукту, яка забезпечує прибуток від реалізації продукції, що випускається в умовах розширеного відтворення і має галузеву вартість нижче сус­пільної або середньої. Вводячи у господарський оборот ті або інші технічні ново­введення, використовуючи талант інженерно-технічних працівників, менеджерів, переваги географічного положення, фінансові механізми та інші вигідні для себе обставини, суб'єкти господарювання отримують можливість не тільки зменшува­ти виробничі витрати, а й підвищувати якість товарів, що випускаються, завойо­вувати симпатії покупців, формувати їх смак, потреби і займати пануюче місце на ринку. Наведена схема грішить певною ідеалізацією, однак необхідно підкресли­ти, що єдиним джерелом матеріальних благ, що отримуються, є передусім здат­ність продукувати додатковий прибуток. [1, стр. 28]

 Особливістю інтелектуальної праці, як відзначає Т. Котарбинський [5], є те, що матеріалом, засобом і продуктом розумової діяльності є мислячий суб'єкт

Пе­рехід від ідеального до реального також залежить від суб'єкта інтелектуальної діяльності, оскільки тільки від його вольового імпульсу залежить трансляція тво­ру розумового призначення у відчутний на дотик продукт того або іншого жанру, виду, форми. При цьому очевидно, що між створеним у ході розумового, творчого процесу твором і його творцем існує деяка спільність, зняти яку неможливо без вольового зусилля самого творця і яка є основою виникнення відносин власності, юридичне закріплення яких за автором твору лежить в основі виникнення можли­вості привласнення певних матеріальних благ. Описаним вище способом відбу­вається так звана «легалізація», або матеріалізація, віртуального продукту в реаль­ному, предметному світі.

Незважаючи на свою специфічність (у тому числі низьку ліквідність порівняно з іншими видами майна), інтелектуальна власність, як і будь-який інший вид май­на, пов'язана з надходженням, використанням (зносом) і вибуттям, які повинні супроводжуватися бухгалтерською проводкою. Однак аналіз бухгалтерських доку­ментів багатьох підприємств свідчить про те, що інтелектуальна власність досі ще не стала повноправним учасником господарського обороту. Ймовірно, причиною такої невідповідності є те, що чимало керівників підприємств не до кінця ро­зуміють значення того внеску, який в умовах ринкової економіки вносять об'єкти інтелектуальної власності і їх належний захист у процес виробництва і реалізації конкурентоспроможності продукції.

Головною метою бухгалтерського обліку інтелектуальної власності як нема­теріальних активів підприємства є отримання суб'єктом господарювання додатко­вих оборотних коштів (за аналогією з основними засобами виробництва нема­теріальні активи мають служити меті повернення коштів, затрачених на їх ство­рення або придбання).

Основною особливістю бухгалтерського обліку інтелектуальної власності є те, що обліку підлягають не самі об'єкти інтелектуальної власності, а майнові права на них. Документальне підтвердження прав інтелектуальної власності дає змогу реально контролювати частку ринку, а також забезпечує можливість законно пе­реслідувати недобросовісних конкурентів і «піратів» — порушників виняткового права на об'єкти інтелектуальної власності.

Використання інтелектуальної власності як нематеріальних активів у госпо­дарській діяльності підприємств і відображення в бухгалтерському обліку опера­цій з руху таких об'єктів дає

1 2 3 4 5 6

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные