Огнестрельные раны - характеристика и оказания помощи при ранениях

Якщо мікробне забруднення ран є неминучим наслідком пора­нення, закономірністю, то розвиток інфекції в рані — аж ніяк не закономірність, і рани можуть гоїтися без виникнення інфек­ції, незважаючи на наявність мікробів.

За словами І. В. Давидовського, потрапляння мікробів у рану — закономірність, а розвиток інфекції в рані — це подія у пере­бігу ранового процесу. Наявність мікробів у рані — це ще не інфек­ція, а тільки забруднення, про інфекцію слід говорити тільки тоді, коли в рані виникнуть інфекційні процеси. Інфекція рани — це хво­робливий процес, а мікробне забруднення — це тільки наявність мікробів, які можуть спричинити інфекцію, але не обов’язково.

Отже, термін, яким кожна вогнепальна рана раніше позна­чалася як інфікована, сьогодні застарів, нині кожну вогнепаль­ну рану слід вважати мікробно забрудненою.

Найголовніше, що слід завжди брати до уваги при лікуванні вогнепальних ран, є те, що мікроби піддаються впливам із рани, оскільки вона є живим середовищем, яке характеризується кількома активними механізмами, спрямованими на пригнічення життєдіяльності мікробів, які проникли в рану. Не всі з цих мікробів знаходять в рані умови для свого існування. Так, ана­ероби погано розвиваються в широко відкритій рані, що доб­ре аерується; деякі мікроби не можуть розвиватися в умовах виникнення в рані ацидозу, частина з них механічно вимиваєть­ся з рани кров’ю й набряковою рідиною. Крім того, мікроби піддаються фагоцитозу і впливу гуморальних іммунобіологічних чинників. Проте, з огляду на усі чинники, що сприяють очищенню рани від мікробів, у вогнепальній рані наявні також і умови, які гальмують вплив згаданих позитивних чинників.

Так, у рані можуть зустрічатися замкнуті ділянки, куди не про­никає повітря, і там виникнуть умови для розвитку анаеробів

Мертві тканини стінок ранового каналу перешкоджають безпо­середньому контакту мікробів із живими, активними тканинами і можуть бути живильним середовищем для їхнього розвитку.

Отже, не завжди можна розраховувати на пригнічення мікробного забруднення силами організму, інколи необхідним є активний вплив ззовні. Такими засобами впливу є первинна хірургічна обробка рани і застосування різноманітних анти­мікробних засобів, у першу чергу антибіотиків.

Лікування вогнепальних ран

Лікування вогнепальних ран є складним завданням і скла­дається з ряду послідовних прийомів, які слід здійснювати з урахуванням усіх особливостей даного поранення, в тому числі його локалізації, виду і характеру. Так, проникне пора­нення живота лікується інакше, ніж проникне поранення гру­дей; рани кінцівок, які супроводжуються ушкодженням кісток, потребують застосування лікувальних методів, не рекомендо­ваних при пораненнях м’яких тканин кінцівок, і т. ін. Проте де­які заходи є обов’язковими для всіх поранень.

Кожна рана має бути закрита пов’язкою. Перша пов’язка, що накладається на рану, як правило, є захисною, тому що її головне призначення — захистити від забруднення.

Необхідним елементом лікування ран є зупинка кровотечі, що може здійснюватися по-різному. Інколи кровотеча зупиня­ється самостійно, в інших випадках потрібне накладання стис­ної пов’язки, а при ушкодженні важливої артеріальної судини — кровоспинного джгута.

Важливим чинником лікування ран є створення для ушкод­женої ділянки максимально можливого спокою. Це є особливо важливим при пораненні кінцівки, яке супроводжується ушкод­женням кістки, оскільки рух кінців зламаної кістки постійно подразнює й ушкоджує тканини в глибині

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные