Огнестрельные раны - характеристика и оказания помощи при ранениях
За словами І. В. Давидовського, потрапляння мікробів у рану — закономірність, а розвиток інфекції в рані — це подія у перебігу ранового процесу. Наявність мікробів у рані — це ще не інфекція, а тільки забруднення, про інфекцію слід говорити тільки тоді, коли в рані виникнуть інфекційні процеси. Інфекція рани — це хворобливий процес, а мікробне забруднення — це тільки наявність мікробів, які можуть спричинити інфекцію, але не обов’язково.
Отже, термін, яким кожна вогнепальна рана раніше позначалася як інфікована, сьогодні застарів, нині кожну вогнепальну рану слід вважати мікробно забрудненою.
Найголовніше, що слід завжди брати до уваги при лікуванні вогнепальних ран, є те, що мікроби піддаються впливам із рани, оскільки вона є живим середовищем, яке характеризується кількома активними механізмами, спрямованими на пригнічення життєдіяльності мікробів, які проникли в рану. Не всі з цих мікробів знаходять в рані умови для свого існування. Так, анаероби погано розвиваються в широко відкритій рані, що добре аерується; деякі мікроби не можуть розвиватися в умовах виникнення в рані ацидозу, частина з них механічно вимивається з рани кров’ю й набряковою рідиною. Крім того, мікроби піддаються фагоцитозу і впливу гуморальних іммунобіологічних чинників. Проте, з огляду на усі чинники, що сприяють очищенню рани від мікробів, у вогнепальній рані наявні також і умови, які гальмують вплив згаданих позитивних чинників.
Так, у рані можуть зустрічатися замкнуті ділянки, куди не проникає повітря, і там виникнуть умови для розвитку анаеробів
Отже, не завжди можна розраховувати на пригнічення мікробного забруднення силами організму, інколи необхідним є активний вплив ззовні. Такими засобами впливу є первинна хірургічна обробка рани і застосування різноманітних антимікробних засобів, у першу чергу антибіотиків.
Лікування вогнепальних ран
Лікування вогнепальних ран є складним завданням і складається з ряду послідовних прийомів, які слід здійснювати з урахуванням усіх особливостей даного поранення, в тому числі його локалізації, виду і характеру. Так, проникне поранення живота лікується інакше, ніж проникне поранення грудей; рани кінцівок, які супроводжуються ушкодженням кісток, потребують застосування лікувальних методів, не рекомендованих при пораненнях м’яких тканин кінцівок, і т. ін. Проте деякі заходи є обов’язковими для всіх поранень.
Кожна рана має бути закрита пов’язкою. Перша пов’язка, що накладається на рану, як правило, є захисною, тому що її головне призначення — захистити від забруднення.
Необхідним елементом лікування ран є зупинка кровотечі, що може здійснюватися по-різному. Інколи кровотеча зупиняється самостійно, в інших випадках потрібне накладання стисної пов’язки, а при ушкодженні важливої артеріальної судини — кровоспинного джгута.
Важливим чинником лікування ран є створення для ушкодженої ділянки максимально можливого спокою. Це є особливо важливим при пораненні кінцівки, яке супроводжується ушкодженням кістки, оскільки рух кінців зламаної кістки постійно подразнює й ушкоджує тканини в глибині