Ограничение прав на землю в интересах соседей

План 

Вступ

  1. Законодавчо встановлені норми добросусідства. Напрями Обмежень.
  2. Зміст земельних відносин добросусідства.  

Висновки

Список літератури 

 

Вступ

Проведення земельної реформи в Україні, радикальні зміни відносин земельної власності зумовлюють необхідність теоретичного переосмислення багатьох понять та категорій земельного права, істотного вдосконалення земельного законодавства. Прикладом оновлення цього законодавства є чинний Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р, в якому не тільки змінено значну частину традиційних інститутів земельного права, а й з’явилося чимало нових. Одним з нововведень Земельного кодексу України 2001 р. є інститут добросусідства. Дотримання правил добросусідства є головним обов’язком власників землі та землекористувачів (ст. ст. 91, 96 ЗК України). Про важливість такого інституту земельного права свідчить поява у Земельному кодексі України спеціальної Глави 17 “Добросусідство”.

Питання добросусідства як земельно-правового інституту через свою новизну поки – що не стали предметом самостійного наукового дослідження, хоч, без сумніву, цього заслуговують.  

Поняття “добросусідський” трактується як “властивий, характерний для добрих сусідів; дружній (про стосунки між сусідами)”. Добросусідство, передусім, є категорією морально-етичною, де мораль формує еталони і стандарти поведінки, що становлять ціннісно-нормативну орієнтацію суспільства, виступає мірилом свободи індивіда, визначає її межі. Останні кілька десятиліть характеризуються щораз більшим зближенням права та моралі, відображенням у правових нормах моральних засад суспільства. У процесі спільного регулювання суспільних відносин виникає якісно нове явище – морально-правове регулювання, прикладом якого є інститут добросусідства у земельному праві

  Це явище характерне не лише для приватного права. Зокрема одним із принципів міжнародного права, на якому будуються відносини між державами, є принцип добросусідства, зміст якого зумовлений тими ж засадами. Наприклад, між Україною та сусідніми державами (тими, що

межують з територією нашої держави) укладено низку договорів, у яких йдеться про дружні стосунки, добросусідство та співробітництво між державами.

 

1. Законодавчо встановлені норми добросусідства. Напрями Обмежень.

Обмеження спрямовані на врегулювання достатньо актуальної в усі часи проблеми – погодження та захист інтересів власників володінь, що межують між собою, врегулювання протиріч, які виникають при здійсненні прав на своє майно. Норми, спрямовані на врегулювання «відносин сусідства» відомі з римського права. Цим відносинам приділялася значна увага і в російській дореволюційній літературі. Положення законодавства про добросусідство розглядалисьяк встановлені законом обмеження права власності в силу «права участия частного» чи «права соседства». Уже за радянських часів І. Новицький розглядав обмеження прав на землю в інтересах сусідів як явище приватнопублічного характеру. Їх публічний характер зумовлений законодавчим встановленням правил добросусідства в суспільних інтересах у вигляді зобов’язань і заборон, а також їх імперативним характером. У сучасному праві відносини добросусідства поширюються на всіх власників і землекористувачів, незалежно від форми власності на землю та організаційноправової форми власників чи землекористувачів. Приватний характер відносин добросусідства зумовлений юридичною рівністю та самостійністю учасників цих відносин, врегулюванням спорів у зазначеній сфері, насамперед, у судовому порядку.

На сьогодні в науковій літературі положення про добросусідство розглядається як окремий вид обмежень прав на землю, який поширюється на відносини між власниками (користувачами) сусідніх володінь, що не дають

1 2 3 4 5

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные