Организационные методы профилактики спортивного травматизма

style="text-align: При підводному спорті організм людини знаходиться в незвичайному середовищі, що обумовлює виникненню ряду пошкоджень, специфічних для даного виду спорту. В період занурення можливі баротравми вуха і обжимання лиця; в період перебування на глибині - азотне оп'яніння, отруєння киснем, переохолодження, забої і поранення, утоплення; в період підйому - Кесонова хвороба і баротравма легень.

Причинами, що викликають такі стани, частіше бувають: порушення організації і методики тренувань; недостатній медичний контроль за станом здоров'я; низька якість або несправність інвентарю.

Профілактичні заходи:

–     систематичний лікарський контроль за станом здоров'я;

–   дотримання основ методики тренувань і підвищення знань тих, хто займається (з фізіології і патології дихання);

–     суворе виконання плану занурення у воду;

–   обов'язкова присутність лікаря (під час спусків під воду), маючого підготовку з фізіології підводного плавання;

–     перевірка справності інвентарю перед кожним спуском під воду.

 

Мотоспорт

Найбільш частими пошкодженнями при заняттях мотоспортом являються:

–     рвані і забійні рани;

–     переломи кісток;

–     струс мозку;

–     розтягування зв'язок і м'язів.

Причинами пошкоджень частіше можуть бути:

–     недостатнє володіння технікою водіння машини;

–     несправність матеріальної частини машини.

Профілактичні заходи:

–     використання захисного одягу (шлем, рукавиці, шкіряний костюм);

–     утримування в належному стані матеріальної частини;

–     проведення поглибленого медичного обстеження з залученням лікарів-спеціалістів (невропатолог, окуліст, ларинголог)

Об’єм і зміст першої медичної допомоги при спортивних травмах визначається характером пошкодження і кваліфікацією медичного працівника, який забезпечує даний спортивний захід. Після надання першої допомоги, медичний працівник вирішує питання про подальшу участь потерпілого в заняттях і змаганнях, а при необхідності направляє в лікувальний заклад. Кількість медикаментів і перев'язочних засобів встановлює лікар змагань.

 

Облік спортивного травматизму

Облік спортивного травматизму повинен бути своєчасним, точним і відображати специфіку спортивних змагань. Реєстрації підлягають всі травми, включаючи і дрібні, так як вони являються сигналом неблагополуччя в організації занять з фізичної підготовки і спорту, і вказую І ь на необхідність відповідних заходів відвернення більш важких пошкоджень. Аналіз спортивного травматизму проводиться з метою: виявлення істинної причини пошкодження; виявлення причин пошкодження, які найбільш зустрічаються.

При аналізі спортивного травматизму враховуються дані отримані в результаті:

–     опитування потерпілих;

–     опитування свідків (суддів, тренерів, учасників);

–    вивчення лікарсько-контрольних документів (амбулаторна карта, заявка на участь, записи в кваліфікаційному квитку);

–     вивчення обставин, при яких отримані травми.

При оцінці важкості пошкоджень розрізняють: легкі пошкодження, які можна лікувати амбулаторне, з звільненням від занять 1-3 дні: пошкодження середнього ступеню, що спричиняють звільнення від занять до 21 дня: важкі пошкодження, що спричиняють звільнення від занять на більший строк, обмеження працездатності, інвалідність.

Аналіз спортивного травматизму проводить керівник медичної

1 2 3 4 5 6 7 8