Организация поиска правовой информации в Интернет

лівій панелі вікна наведено алфавітний список видавників, навпроти кожного з яких висвітлюється кількість доступних документів, а на правій панелі — дерево видавників, яке можна розкрити, користуючись посиланнями. Перелік документів ви­дається незалежно від їхнього типу, для кожного з них висвітлюється назва, реєстраційний номер, дата прийняття, розмір файла, іконка — ознака наявності та стану документа в базі;·пошук на множині міжнародних документів — на лівій панелі представлено алфавітний список видавників міжнародних документів, а на правій панелі — форма пошуку з полями: країни та організації, типи документів, дата прийняття (період «з» і «по»), номер документа, слова в назві, тексті або абзаці тексту, логічний сполучник між словами, стан документів. Таким чином, пошук міжнародних документів може бути організований як за ієрархією, так і за реквізитами (див далі); пошук за реквізитами (універсальний). Картка для пошуку за реквізитами має такі поля (рис. 3).

видавники документів — якщо значення не вибрано, пошук здійснюється серед документів усіх органів влади; типи документів — якщо не обрано жодного типу, пошук здійснюватиметься серед усіх типів документів. Для пошуку мож­на вказати до 10 можливих видавників і типів документів з відповідних списків; дата прийняття — вибирається інтервал часу (початкова та кінцеві дати) у форматі «ДД. ММ. РРРР» (день. місяць. рік). Якщо вказано рік до 1990 року, задані умови ігноруються і будуть знайдені усі документи, прийняті до 1990 року, незалежно від року прийняття. Якщо не заповнено поле кінцевої дати періоду, за замовчуванням приймається поточна дата

Кнопка «по» дає змогу скопіювати значення першої дати у друге поле для можливого коригування. Для відміни виділених елементів можна вибрати посилання «зняти виділення» або кнопку «Очистити» для очищення всієї форми; 

Рис. 3. Картка пошуку за реквізитами

6) номер. Документи можуть мати один або кілька номерів (залежно від кількості видавників), а можуть бути взагалі без номера, наприклад, міжнародні документи, форми типового документа тощо. У полі «номер» вводиться власний номер — номер, присвоєний органом влади, який видав цей документ. Власні номери можуть збігатися в документах різних органів влади, тому, організуючи пошук за цим реквізитом, бажано вказувати й інші критерії, наприклад, орган влади, тип документа, дату; реєстраційний номер Мін’юсту можна використовувати для пошуку, пам’ятаючи, що він існує не для всіх документів. До внесення змін у 2002 році в картці пошуку як реєстраційний номер документа вказувався системний номер — номер, який надається документові перед уведенням його до бази даних і використовується виключно для ідентифікації документів та організації посилань між ними. У більшості випадків формати номерів, що зберігаються у базі, і ті, що вказані в текстах документів, різняться несуттєво або тотожні. Нині системний номер при пошуку не використовується. Для номера і реєстраційного номера можна вказати відповідність: «точно» — номер повинен повністю збігатися із заданим; «входження» — в номері документа повинна бути присутня задана послідовність символів; слова в назві, тексті, абзаці тексту — у цьому полі може бути розміщено не більше чотирьох слів або їх частин, розділених проміжками. Назва документа в базі даних подається завжди українською мовою, хоча деякі тексти документів (наприклад, міжнародні документи, коментарi, листи тощо) можуть бути російською. Мінімальна довжина слова для назви — 2 символи,

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы