Оригинальная литература Княжеского суток - тематика, система жанров, художественные особенности

Видубицького монастиря св. Михайла Мойсееві, що його уважають і останнім редактором „Київського літопису".

Характер. Як „Повість временних літ", так і „Київський літопис" знайомить нас з тодішнім народним життям. Народ не відіграє тут ролі пасивного свідка, але формулює свої домагання. У XII ст. народ брав участь в політичному житті, й вічевий лад зберіг далі свою повну силу. Стиль оповідання переплетений народними та дружинними приповідками. Зокрема, живі описи битв. Світський елемент переважає, церковно-історичних фактів подано менше. Моралізуючих заміток мало, небагацько також цитат з Святого Письма; є відсилки до біблійної історії, наприклад, до Книги царств. Мова. У порівнянні з мовою „Повісті. . . " мова „Київського літопису" ще ближча до живої української мови.

2. 1. 3. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС

А вони [городяни] закричали: „Це є наш володар, Богом даний”, - та пустилися до нього, як діти до свого батька, як бджоли до матки, як спрагнені води до джерела

Галицько-Волинський літопис  

Після Київського літопису у тому ж Іпатіївському списку знаходимо Галицько-Волинський літопис, що істотно відрізняється від уже згадуваних пам'яток цього жанру, скоріше нагадуючи велику повість або ряд повістей

Ця жанрова своєрідність найпомітніша у першій його частині, так званому Галицькому літописі, а точніше - літописі Данила Галицького, менше - у другій частині, Волинському літописі. Це добре видно хоча б з того, що пізніше хтось грубо, з помилками, поклав цю повість (повісті) на хроно­логічну сітку.

Не менш складним є питання про авторство Галицько-Волинського літопису, окремих його частин. Ще у 1872 р. І. Шараневич звернув увагу на те, що Літописець Данила Галицького (Галицький літопис) написаний не одним автором, а «міг вийти з-під пера кількох осіб», бо «важко припустити, щоб від одного літописця вийшла оповідь, яка охоплює 54 роки і на всій її течії відрізняється повнотою й подробицями, які всюди вказують на автора-сучасника». Проте дослідник припускав, що перша частина літопису була відредагована «однією особою, яка жила в пізніший час».

М. Грушевський вважав, що поштовхом до написання Галицького літопису була перемога Данила Галицького над своїми ворогами поблизу міста Ярослава 1245 р. , а автор був «членом меншої дружини, або одним із двірських служебників» чи писарів княжої канцелярії, чи, зрештою, помічником «печатника» канцлера, охоронця княжої печатки, в кожному ви­падку автор був чоловіком «Романовичів, який живе інтересами їхнього двору». Авторами Літопису Данила Галицького могли бути «премудрий книжник Тимофій», тисяцький Дем'ян, митрополит Кирило чи єпископ Іван.

Галицько-Волинський літопис за характером опису історичних подій і своїми симпатіями складається з двох майже незалежних частин - Галицького (Літописець Данила Галицького) і Волинського (краще Володимирського, бо центром князівства був Володимир-Волинський) літописів. Він охоплює події між 1201 і 1292 рр. , над якими працювало п'ять редакторів. Перший з них опрацював літопис за 1201—1234 рр. , другий - до 1265 (1266) р. , третій - до 1285, четвертий - до 1289, а п'ятий - до 1292 р. На противагу цій схемі, запропонованій мовознавцем А. Генсьорським, об­ґрунтовується інша структура процесу складання, редакцій і редакторів. За нею Літописець Данила Галицького (Галицький літопис) уривається на описі другого походу Бурундая на Галицько-Волинське князівство у 1259 р. ,

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные