Особенности становления комунистического режима в Польще

Аналізуючи утвердження у 1944-1948 pp. у Польщі тоталітарного режиму радянського взірця, варто наголосити, що дана тема є складною для системного дослідження. Одним із таких суперечливих аспектів є неузгодженість термінології щодо політичної системи, яка постала в Польщі у зазначений період. В історіографії існують найрізноманітніші дефініції характеристики польського суспільства та державної системи, яка сформувалась на 1948 р. Частина істориків вважає, що це - класичний тип тоталітаризму. Альтернативною є точка зору, що певні ознаки адміністративно-командної системи були, але полякам вдалося зберегти певні демократичні інституції, а тому неправомірно класифікувати дану систему як тоталітарну. Окремі польські історики взагалі заперечують наявність суверенної держави з 1939 р. до 1989 p. , характеризуючи зміни 1944-1948 pp. як заміну одних окупантів іншими1. Відповідно до цієї точки зору, необхідно вести мову про 50-річчя окупації і повну залежність системи політичної влади в Польщі від метрополії, тобто СРСР.

Стосовно природи формування державного ладу в Польщі у другій половині 40-х pp. в історіографії склалось кілька підходів: Представники радянської історичної науки й їхні послідовники в ПНР класифікували суспільні процеси другої половини 40-х років XX ст. як розбудову соціалістичної системи, що є теоретично обґрунтовано марксистським вченням і цілком закономірним аспектом еволюції суспільства від нижчої форми до вищої. Більшість спиралася на класичні тези про загострення класової боротьби, передову роль пролетаріату і його перемогу над реакційними силами, які гальмували розвиток польського суспільства. Теза про загострення класової боротьби явно не вписується у формат країни, звільненої з-під нацистської окупації, де власне привілейовані класи (буржуазія, поміщики - використаємо радянську термінологію) були відсутні. Адже німецькою адміністрацією під час окупації фактично вся економіка була взята під контроль, частина представників привілейованого класу була знищена фізично, частина -позбавлена права власності, частина емігрувала

Відразу після звільнення від нацистів було проведено аграрну реформу, тобто поміщиків як класу не було, а велика і середня промисловість перейшли до державного управління2. Тому теза про класову боротьбу є нічим іншим, як вигадкою радянських істориків, які просто були зобов'язані дотримуватися канонів марксизму, спотворених сталінізмом. Отже, про еволюцію суспільства за п'ятичленкою марксизму вести мову не доводиться.

Представники польської історичної науки в еміграції, переважна більшість західних дослідників зводили всі суспільно-політичні перетворення та розбудову державного ладу в Польщі до окупаційної політики СРСР та, відповідно, насадження в Польщі маріонеткового комуністичного режиму. Дане обґрунтування видається, на перший погляд, цілком доцільним, якщо врахувати особливості польського суспільства. Польська компартія, ліквідована у 1938 р. і поновлена у 1942 р. під вивіскою робітничої, не мала суттєвого впливу ні до війни, ні після свого поновлення. Отже, провідної самобутньої потужної сили, яка би здійснювала комуністичну реформацію, не було. Більше того, польське суспільство було налаштоване антикомуністичне, антиросійськи. Поляки з острахом сприймали прихід визволителів, будучи обізнаними з політикою колективізації та войовничим атеїзмом в СРСР. Проте активну співпрацю з СРСР вела не лише залежна від Москви ПНР. До комуністів активно долучились соціалісти3. Частина представників інтелігенції пішли на співпрацю з 111ІС та ПНР. Окремі представники польської спільноти, які до війни в залежності від свого соціального статусу, були позбавлені доступу до влади, почали співпрацю з кон'юнктурних міркувань. Таким чином, редукція формування влади лише одним радянським чинником теж, щонайменше, видається не зовсім об'єктивною.

В окремих дослідженнях простежується прагнення поєднати роль зовнішніх і

1 2 3 4 5 6