Особенности конкретизации лексического значения

План 

Вступ.  

Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць.  

Основна частина.  

Лексематичний (сигматичний) аспект.  

Лексико-семантичний аспект.  

Лексико-граматичний аспект.  

ОБ'ЄМ ЗНАЧЕННЯ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ.  

Ідеографічна конкретизація.  

Експресивно-емоційна конкретизація.  

Функціонально-стилістична конкретизація.  

Висновок

ЛІТЕРАТУРА


Вступ

Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць.

Знакову систему - мову - утворюють матеріально-ідеальні одиниці - єдності означувача та означуваного, бо ще з часів Аврелія Августина слово вважають значущим знаком. Мова є сприйманий мовною свідомістю і відтворюваний у тій чи іншій єдності етномовних знаків об'єктивний порядок дійсних чи уявних речей. Тому сама вона є системою, підвладною своєму власному порядкові1

Інакше кажучи, об'єктивний порядок речей довкілля через посередництво свідомості тим чи іншим чином об'єктивує і порядок мовних одиниць. Як живий організм мова оперує ними у часі й просторі, тому їхня уявна безсистемність (на тому чи іншому рівні) у синхронії виявляє системність у діахронії і навпаки. Де Соссюр зазначав, що "в мові немає ні понять, ні звуків, які існували б незалежно від мовної системи"2. Щодо лексики це означає, що кожне слово мови прямо чи потенційно пов'язане з іншими її словами. Як відбиток речової і поняттєвої сутностей будь-яке слово водночас виступає лексико-семантичною та лексико-граматичною сутністю. Тому його становлення і лінійний "рух" можна позначити рядом: річ-реалія (у позамовній дійсності) - поняття (у мовній свідомості людини) - слово (лексематична одиниця) - слово (лексико-семантична одиниця) - слово (лексико-граматична одиниця). Звичайно, слова не лише мовні знаки реалій і відбитки понять про ці реалії, але й знакове втілення складної системи співвідношень між реальними речами, що перетворюється на не менш складну систему відношень між поняттями, які (відношення) є більш-менш адекватним відбиттям першого. При цьому не забуваймо, що й мова як система і слово як елемент цієї системи, в свою чергу, виступають реаліями дійсності, які мають свої прототипи-поняття у людській свідомості. Тому уточнюючи поняття самого слова, даючи йому визначення і вивчаючи його зв'язки з іншими мовними реаліями дійсності - фонемою, морфемою, реченням, текстом, - ми тим самим поглиблюємо знання не лише про мову як людський феномен, як систему знаків, але й про саму дійсність3. Оскільки слово - це основна структурно-семантична одиниця мови, план вираження якої репрезентує лексема, план змісту - семантема, а план граматичної форми - словоформа, то системність лексичних одиниць можна розглядати принаймні в трьох аспектах - лексематичному, семантичному, граматичному. При цьому виходимо з того, що мовна система в цілому - це "система систем", чи "система підсистем", тобто локальних систем. До останніх якраз і належить лексична система мови, хоч локальною називаємо її умовно, як частину макросистеми, що займає чи не центральне місце в ній.

Основна частина

Лексематичний (сигматичний) аспект.

Лексичний склад мови репрезентує зазвичай загальномовний словник. Хоч який би великий не був він за обсягом, та всього лексикону тієї чи іншої мови в цілому ніякий словник охопити не

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы