Особенности романтизма Лермонтова
Російський романтизм в цьому відношенні представляє явище винятково своєрідне. Він спирається на живі, не зникаючі форми народного життя, хоча деколи не прямо відштовхується від них. Проте вони завжди залишаються точкою відліку. У міру прояснення шляхів суспільного розвитку цей початковий пункт світосприйняття російських романтиків починає висуватися на перший план. Творчість Лермонтова служить тому яскравим прикладом.
Про лірику Лермонтова
Особливості виникнення російського романтизму в епоху 30-х років зумовили його підвищений інтерес до долі і правам окремої людської особи, який склав, по словах Белінського, пафос поезії Лермонтова. На той час, коли Лермонтов сам вирішив віддати свої твори в друк, стало здійснене ясно, що особистість вже відокремилася від офіційної системи державності, що вона відчужена силою обставин від вікових патріархальних для феодала традицій і що шляхів суспільної діяльності, виключаючи операцію з реакційним режимом, для неї немає. Пушкін, завдяки Чаадаєву за присилання «Філософічного листа», писав йому 19 жовтня 1836 року: «Посперечавшись з Вами, я повинен Вам сказати, що багато що у Вашому посланні глибоко вірно. Дійсно, потрібно признатися, що наше суспільне життя — сумна річ. Що це відсутність громадської думки, це байдужість до всякого боргу, справедливості і істини, це цинічне презирство до людської думки і гідності — справді можуть привести у відчай
Легко зрозуміти, що позиція принципової самоти, свідомо прийнята юним поетом, породжувала множину тямущиго і дивність Лермонтова, для якого особистий, суб'єктивний світ душі з його складністю, індивідуальною значністю став набагато ціннішим, ніж зовнішній світ, повний обману, злості, зрад,