Острая почечная недостаточность при ранениях и повреждениях

дії — глюко­зу. Концентрація солей залежить від гуморальних зрушень кон­кретного хворого. Кровопровідну систему трубок ретельно стерилізують хімічним способом.

Підключення апарата до хворого здійснюють шляхом через- шкірної пункції і введення катетерів у стегнові вени або з допо­могою попередньо накладених артеріовенозних шунтів. Для за­побігання згортанню крові в екстракорпоральному колі перед гемодіалізом хворому вводять гепарин. Сеанс гемодіалізу за­звичай триває 3-6 год. Підключають апарат до хворого через 1-2 доби, рідше — щодня. За сеанс гемодіалізу з організму хво­рого вилучають 800-1500 мл, а у разі набряків — до 3-4 л ріди­ни. Відбувається нормалізація кислотно-основного балансу, електролітних зрушень, рівень азотемії знижується на 40-50 %. До гемодіалізу вдаються протягом усього періоду олігоанурії і початку поліурії, поки власні нирки не почнуть достатньою мірою підтримувати гомеостаз хворого.

Для лікування гострої ниркової недостатності застосовують також перитонеальний діаліз. У хворих під час цього захво­рювання на поверхню очеревини виділяються азотисті шлаки й електроліти. Щоб їх видалити, промивають черевну порож­нину діалізуючим розчином, використовуючи й діалізуючі вла­стивості очеревини.

Для здійснення перитонеального діалізу в черевну порожни­ну вводять трубку з множинними перфораціями, яку розташо­вують у малому тазі. Потім через Т-подібний перехід підклю­чають систему зі стерильним розчином солей і проводять фрак­ційний діаліз. При гіпергідратаційних синдромах для видален­ня рідини з організму збільшують осмотичність розчину за ра­хунок глюкози, доводячи її концентрацію до 7 %

Ефективність перитонеального діалізу значно менша, ніж гемодіалізу, проте інколи він може стати рятівним для хворого.

У стадії відновлення функції нирок або поліурії лікувальна тактика полягає у призначенні великих кількостей рідини й електролітів. Змінюється дієта, до раціону включають фрук­ти, овочі, мінеральну воду. Здійснюють облік втрат рідини, хворого часто зважують. За іонограмою розраховують необ­хідну для корекції втрат кількість солей. Для розрахунку дефі­циту електролітів визначають їх вміст у плазмі і враховують об’єм позаклітинної рідини (ОПР).

Наприклад, у хворого вагою 70 кг цей об’єм дорівнює 20 % ваги тіла, а калій плазми — складає 2,5 мекв/л. Тоді дефіцит калію становитиме:

ОПР= (20х70)/100=14 л К=14 х (5-2,5)=35 мекв

У 1 г КС1 міститься 13,9 мекв калію, тобто 35/13,9=2,5 г КС1.

Отже, хворому для компенсації дефіциту калію необхідно ввести 2,5 г солі хлористого калію. Аналогічно визначають дефіцит натрію. Кількість рідини, яку необхідно ввести, роз­раховують за загальними втратами.

Надання допомоги на етапах медичної евакуації

При наданні першої лікарської допомоги велика увага при­діляється профілактиці ниркових ускладнень. Одним з основ­них заходів є нормалізація гемодинаміки з допомогою відшко­дування втрат крові і рідин. У такому разі профілактика нир­кової недостатності є частиною заходів, проведених з метою виведення пораненого зі стану травматичного шоку.

Пораненим з масивними руйнаціями тканин, стисканнями частин тіла, явищами травматичного токсикозу, із накладеним понад 2 год джгутом поряд із уведенням рідин, а можливо й крові, місцевими новокаїновими блокадами, введенням анти­біотиків і протиправцевої сироватки слід стимулювати функ­цію нирок. З цією метою можна використати діуретики.

При наданні кваліфікованої і спеціалізованої медичної допо­моги пораненим з ушкодженнями, за яких можливим є виник­нення гострої ниркової недостатності (значні руйнації тканин, синдром стискання, надмірний термін перебування

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные