Отличия городской и сельской культуры

style="font-size: Спроби класифікації міст були зроблені за трьома основними критеріями: за величиною (за кількістю жителів); за адміністративними функціями та за специфічними функціями.

За величиною виділяють такі міста:

• найбільші міста, чисельність жителів в яких перевищує 1 млн. чол. В Україні таких міст п'ять – Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк.

• великі міста — чисельністю від 250 тис. до 1 млн. чол.

• середні міста — від 100 тис. жителів до 250 тис.

• невеликі міста, від 50 до 100 тис. чол.

• малі міста — до 50 тис. жителів.

За адміністративними функціями в Україні виділяють такі міста:

• столичні В Україні таких міст два — столиця України — Київ та столиця Автономної Республіки Крим — Сімферополь.

• обласні центри. В Україні таких міст 24.

- міста республіканського підпорядкування. В Україні це Київ та Севастополь. Ці міста за юридичним статусом прирівнюються до областей.

• міста обласного підпорядкування, що прирівнюються за юридичним статусом до району;

• районні центри

Слід зазначити, що деякі районні міста є також містами обласного підпорядкування.

За специфічними функціями виділяють такі міста:

• промислові (індустріальні) центри;

• транспортні центри (вузли);

• культурні центри;

• курортно-оздоровчі центри;

• освітньо-наукові центри;

• релігійні центри та ін.

 Соціологія села: розвиток, сутність, основні категорії

  Соціологія села — галузь соціологічної науки, що вивчає різні аспекти життєдіяльності села як соціально-територіальної спільноти.

  Об’єкт її — село як специфічна, внутрішньо диференційована підсистема соціально-поселенської структури суспільства (в Україні налічується майже 29 тис. сільських поселень) та сільське населення (понад 17 млн. осіб).

  Предмет соціології села — вивчення ролі села в суспільстві та системах розселення, головних чинників, що впливають на його розвиток; визначення його підсистем, специфіки сільського стилю життя, особливостей сільської культури; аналіз соціальної та професійної структури населення.

  Вперше про соціологію села зайшла мова у 1915 р. з появою монографії американського соціолога Чарльза Гелпіна «Соціальна анатомія сільського суспільства». Протягом кількох найближчих десятиліть сформувалася відносно розвинута теоретична база для досліджень соціальних процесів у селі.

  Вітчизняна соціально-політична думка традиційно була зорієнтована на сільські проблеми, вважала село джерелом національної ментальності, особливості якої різною мірою впливають на всі сфери життєдіяльності українського суспільства. Найцікавішими спостереженнями і роздумами збагатили українську соціологію наприкінці XIX — на початку XX ст. І. Франко, М. Грушевський, П. Христюк, О. Шумський, С. Подолинський. За радянських часів вона змушена була обслуговувати політичні інтереси влади, змінюючи напрям своїх пошуків залежно від політичних рішень, часто підганяючи під них результати досліджень. На сучасному етапі соціологія села зосереджує свій погляд на процесах, особливостях соціальної стратифікації в селі, соціальних наслідках впровадження нових технологій у сільськогосподарському виробництві.

  На цьому тлі значно відстає від

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы