Панас Мирный (Афанасий Рудченко, 1849-1920)

ПАНАС МИРНИЙ (ПАНАС РУДЧЕНКО, 1849-1920)

З появою романів і повістей Панаса Мирного в українську художню прозу ринула повінь народного життя з усім розмаїттям людських характерів, з істинністю народного мислення, з незвичайно багатим емоційним світом простих людей",- писав Олесь Гончар про видатного українського романіста, повістяра, оповідача малих прозових жанрів, драматурга. Для творчості Панаса Мирного характерні посилена увага до соціальної проблематики, висвітлення порочної моралі панівних класів, зображення типів "нових людей" епохи - революційне настроєних інтелігентів-різночинців, глибока вмотивованість поведінки та вчинків персонажів, розкриття їхнього духовного світу, високий гуманізм.

Свій творчий шлях письменник розпочав у 1872 році, коли у львівському журналі "Правда" був опублікований вірш "Україні". Але надалі Панас Мирний займався переважно прозою.

В одному із перших оповідань "Лихий попутав"описується доля обдуреної та зганьбленої дівчини, яка все життя несе тяжкий хрест за вчинений проступок.

Нову для української літератури тему порушив письменник у повісті "П'яниця"(1874): в ній зображується чиновницьке життя, доля маленької людини, трагедія здібного юнака Івана Левадного, зламаного середовищем.

Образи нової народницької інтелігенції Панас Мирний виводить у повісті "Лихі люди" (1877). Авторська позиція щодо її представників Тимофія Жука, Петра Телепня у творі виражена чітко. Письменник поетизує нерівну боротьбу тієї молоді, яка пожертвувала особистим добробутом і мужньо виступила проти суспільної несправедливості, "освяченої" самодержавним ладом. Водночас автор показує непривабливе обличчя безсоромних кар'єристів типу Шестірного, який задля достатку готовий зрадити найближчих друзів.

"Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (1872-1875) - найвизначніший твір Панаса Мирного, написаний ним у співдружності з братом Іваном Біликом. У соціально-психологічному романі йдеться про долю широких суспільних верств, насамперед поневоленого селянства

Головна ідея твору закладена вже в його алегоричній назві: воли - символічний образ уярмлених кріпаків - не ревли б, якби було що їсти й пити, тобто якби були добрі умови життя. У романі автор розкриває ряд важливих проблем. Він показує, зокрема, як руйнуються і гинуть національні сили українського народу, як разом з тим наростають у ньому настрої протесту і бунтарства, критикує несправедливу селянську реформу 1861 року, яку називає "голодною волею", змальовує згубний вплив солдатчини тощо.

Сюжет твору розгалужений. Якщо в першій частині йдеться про формування характеру правдошукача, то в другій переривається природний хід подій. Тут зовсім відсутні епізоди з життя головного героя Чіпки, зате розгортається історія села Піски від часу нового закріпачення українського селянства в 2-ій половині XVIII ст. до перших пореформених років, простежуються у трьох поколіннях родоводи Максима Ґудзя і панів Польських. Такий екскурс у минуле, можливо, затримує розвиток дії і порушує стрункість викладу, зате істотно розширює зображення соціально-історичного тла роману. У третій та четвертій частинах усі сюжетні лінії, пов'язані з долями головних героїв - Чіпки, Грицька, Максима, панів Польських - сплітаються воєдино.

Важливим елементом композиції твору Панаса Мирного є позасюжетні відступи, які сприяють глибшому розкриттю авторського задуму, їх характер та спрямування досить різноманітні: ліричні, публіцистичні, сатиричні, філософські.

Особливе місце в композиції роману займають описи. Пейзажі тут виступають не тільки як тло дії, засіб її увиразнення, але й як спосіб індивідуалізації

1 2 3