Павел Скоропадский

Сучасні українські історики, розглядаючи період 1917-1919 років в історії України, чомусь однозначно пов'язують творення держави з іменем Михайла Грушевського та з Центральною Радою. У той же час наступний за ним період гетьманату розцінюється — так само однозначно — як реакція й повернення до одного з варіантів "единой и неделимой". Нерідко вдаються навіть до викривлення відомих історичних фактів і якось не наголошують, що Українська держава Скоропадського (на відміну від України доби Центральної Ради) виникла й творилася одразу як незалежна держава з усіма атрибутами: наукою, військом, фінансовою системою тощо.

Гетьман Павло Скоропадський належав до стародавнього українського шляхетського роду. Відома трагічна доля Івана Скоропадського, якому судилося гетьманувати відразу після полтавської трагедії. Всіма способами колишній мазепинець прагнув врятувати залишки української автономії. Він часто перебував у Москві та Петербурзі, особисто клопочучись перед царем за інтереси населення України, проте Петро лише на словах обіцяв "пом'якшення", насправді ж вів до перетворення України в російську провінцію. Старий гетьман не зміг витримати нерівної боротьби й помер 1722 року.

Однак рід Скоропадських й надалі, вже в часи повного підкорення України, не залишався осторонь "української справи". Про "зросійщення" Скоропадських не може бути й мови. 1873 року Єлисавета Милорадович (рідна тітка Павла Скоропадського) стала фундаторкою Товариства імені Шевченка у Львові.

Павло з дитинства виховувався як російський дворянин і водночас — український патріот, хоча й лише на побутовому ріпні. Дитинство він провів у родинному мастку Тростянці, потім пройшов вишкіл у Пажеському корпусі — привілейованому навчальному закладі для дітей вищих кіл аристократії.

Після корпусу Скоропадський стає офіцером царської армії — за спогадами очевидців — хороброю і чесною людиною, яка користувалася любов'ю оточуючих. У часи першої світової війни молодий генерал відзначився блискучим командуванням

1917 року, після Лютневої революції в Росії, він одним з перших українізував підлеглі йому частини (Перший український корпус) та запропонував Петлюрі (військовому секретареві) перейти в підпорядкування українській владі. Це був сміливий крок з боку дисциплінованого генерала російської армії. В листопаді 1917 року корпус Скоропадського роззброїв натиск обільшовичених військ на Київ — перший наступ більшовицьких військ на українську державність.

29 квітня 1918 року Павла Скоропадського обрано гетьманом. Сім з половиною місяців (до 19 грудня 1918 року) після страхіття першої світової війни та революційних експериментів Україна перебувала в стані спокою й державного будівництва — мабуть, єдина серед європейських країн.

Українську державу гетьмана Павла Скоропадського визнали Німеччина, Австро-Угорщина, США, В. Британія, Франція, Швеція, Норвегія, Данія, Польща, Болгарія, Туреччина, Румунія, Фінляндія. З Італією, Іспанією, Грецією, Іраном, Грузією і Совєтською Росією велися консульські зносини (Українську Народну Республіку визнали лише Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія).

Скоропадському закидають курс на русифікацію України. Гетьман Павло провів повну українізацію народної і вищої освіти. 48 тисяч вчителів пройшли вишкіл української мови на літніх курсах. Засновано 50 нових українських шкіл. Засновані перші в Україні державні університети — Київський і Кам'янецький. Засновано Державний український архів, куди звозилися документи української історії з Москви та Петрограда.

Засновано Українську національну бібліотеку, яка за короткий час змогла конкурувати з найкращими бібліотеками

1 2 3

Похожие работы