Переход произведений от автора в общественное достояние

як до форми власності, що будучи створеною, підлягає комерційній експлуатації так само, як і інші форми власності. У країнах з кодифікованим цивіль­ним законодавством авторське право, крім захисту економіч­ного змісту такої власності, втілює ідею про те, що твір автора є вираженням його особистості, що вимагає також захисту.

Згідно прийнятих правил твір може бути використаний тре­тіми особами з дозволу власника авторського права. Законо­давство України захищає суміжні права, тобто права виконавців, виробників фонограм та відеограм, організацій мовлення. Охорона суміжних прав здійснюється без порушення авторських прав. Здійснення прав виконавців можливе за умови дотри­мання ними прав авторів творів, які виконуються. Прав„вико-навців і авторів повинні дотримуватись виробники фонограм, відеограм та організації мовлення. Організації мовлення не можуть порушувати права авторів, виконавців та виробників фонограм.

Суміжні права не потребують виконання будь-яких формаль­ностей щодо їх охорони. Для оповіщення своїх прав виробни­ки фонограм, відеограм, виконавці можуть проставляти знак охорони суміжних прав, що складається з латинської букви R у колі, імені (найменування) власника суміжних прав і року першої публікації фонограми. Наприклад: ® Musikgram, 2000.

Особисті права виконавців охороняються безстрокове. Май­нові права виконавців, виробників фонограм та відеограм, організацій мовлення охороняються протягом 50 років.

Розвиток поняття інтелектуальної власності в Україні

До 1991р. в Україні були відсутні спеціальні закони про охо­рону інтелектуальної власності, а правове регулювання відно­син у сфері інтелектуальної власності забезпечувалося в ос­новному підзаконними актами. Винятками були розділ IV — «Авторське право» і розділ VI — «Винахідницьке право» Ци­вільного кодексу УРСР, а також «Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції», затверджене поста­новою РМ СРСР від 21. 03

1973р.

Загальне законодавство закріплювало можливість широкого використання результатів творчої праці в інтересах держави. Наприклад, основною формою охорони винаходів був не па­тент, а авторське свідоцтво, що давало виключне право на використання об'єкта інтелектуальної власності державі. Ав­торське законодавство дозволяло вільно використовувати ви­пущені у світ твори на телебаченні, радіо, у кіно і газетах. і авторське право, і патентне право допускали примусовий ви­куп прав на творчі доробки у власників таких прав, можливість видачі примусових дозволів на їхнє використання.

Такий механізм захисту порушених прав на об'єкти права інтелектуальної власності не був достатньо ефективним. Відпо­відальність за порушення прав інтелектуальної власності була незначна, а судова процедура — складною. Тому судових справ було досить небагато. Хоча порушення прав інтелектуальної власності були масовими. Такий стан речей є і в сучасних пра­вових відносинах щодо інтелектуальної власності. В Україні сьогодні не виховано почуття відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності та поваги до них.

З виникненням суверенної держави в Україні починається формування спеціального законодавства, що регулює право­відносини у сфері інтелектуальної власності.

Фундаментом законодавства України про інтелектуальну власність є Закон України «Про власність», який був прийня­тий 7 лютого 1991р. Цим Законом результати інтелектуальної власності вперше були визнані об'єктами права власності. У багатьох інших законах України знайшли своє відображення норми, що стосуються інтелектуальної власності.

Першим нормативним актом спеціального законодавства про промислову власність було «Тимчасове положення про пра­вовий захист об'єктів промислової власності і раціоналізаторсь­ких пропозицій», затверджене Указом Президента України 18 вересня 1992р. Цей день з того часу є професійним святом винахідників і раціоналізаторів України.

До основних джерел права промислової власності, що скла­ли

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные