Переход произведений от автора в общественное достояние
Згідно прийнятих правил твір може бути використаний третіми особами з дозволу власника авторського права. Законодавство України захищає суміжні права, тобто права виконавців, виробників фонограм та відеограм, організацій мовлення. Охорона суміжних прав здійснюється без порушення авторських прав. Здійснення прав виконавців можливе за умови дотримання ними прав авторів творів, які виконуються. Прав„вико-навців і авторів повинні дотримуватись виробники фонограм, відеограм та організації мовлення. Організації мовлення не можуть порушувати права авторів, виконавців та виробників фонограм.
Суміжні права не потребують виконання будь-яких формальностей щодо їх охорони. Для оповіщення своїх прав виробники фонограм, відеограм, виконавці можуть проставляти знак охорони суміжних прав, що складається з латинської букви R у колі, імені (найменування) власника суміжних прав і року першої публікації фонограми. Наприклад: ® Musikgram, 2000.
Особисті права виконавців охороняються безстрокове. Майнові права виконавців, виробників фонограм та відеограм, організацій мовлення охороняються протягом 50 років.
Розвиток поняття інтелектуальної власності в Україні
До 1991р. в Україні були відсутні спеціальні закони про охорону інтелектуальної власності, а правове регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності забезпечувалося в основному підзаконними актами. Винятками були розділ IV — «Авторське право» і розділ VI — «Винахідницьке право» Цивільного кодексу УРСР, а також «Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції», затверджене постановою РМ СРСР від 21. 03
Загальне законодавство закріплювало можливість широкого використання результатів творчої праці в інтересах держави. Наприклад, основною формою охорони винаходів був не патент, а авторське свідоцтво, що давало виключне право на використання об'єкта інтелектуальної власності державі. Авторське законодавство дозволяло вільно використовувати випущені у світ твори на телебаченні, радіо, у кіно і газетах. і авторське право, і патентне право допускали примусовий викуп прав на творчі доробки у власників таких прав, можливість видачі примусових дозволів на їхнє використання.
Такий механізм захисту порушених прав на об'єкти права інтелектуальної власності не був достатньо ефективним. Відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності була незначна, а судова процедура — складною. Тому судових справ було досить небагато. Хоча порушення прав інтелектуальної власності були масовими. Такий стан речей є і в сучасних правових відносинах щодо інтелектуальної власності. В Україні сьогодні не виховано почуття відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності та поваги до них.
З виникненням суверенної держави в Україні починається формування спеціального законодавства, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності.
Фундаментом законодавства України про інтелектуальну власність є Закон України «Про власність», який був прийнятий 7 лютого 1991р. Цим Законом результати інтелектуальної власності вперше були визнані об'єктами права власності. У багатьох інших законах України знайшли своє відображення норми, що стосуються інтелектуальної власності.
Першим нормативним актом спеціального законодавства про промислову власність було «Тимчасове положення про правовий захист об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій», затверджене Указом Президента України 18 вересня 1992р. Цей день з того часу є професійним святом винахідників і раціоналізаторів України.
До основних джерел права промислової власності, що склали