Периоды развития технологических процессов и их характеристика. Международная система номенклатуры веществ IUPAC

Технологічний процес — це послідовна дія або виконання певного перерахунку дій з метою набуття нових властивостей предмета праці для одержання певної продукції чи виробів, від­повідно до технологічних вимог. Розвиток технологічного проце­су — це саме ті зміни, при яких відбувається підвищення продук­тивності праці. Тому для розвитку технологічних процесів необ­хідно знати можливий характер змін абсолютної величини живої праці на одиницю продукції в міру зростання продуктивності праці.

Споконвіків визначальними та закономірними сти­мулами розвитку технологій були життєві потреби людей. Найдавнішими технологіями можна вважати:

• обробку каменю, дерева, шкірок та інших матеріалів кам'яни­ми ножами та рубилами (біля 800000 р. до н. е. );

• використання вогню для обробки харчових продуктів, обігріву житла (біля 500000 р. до н. е. );

• виготовлення перших човнів та дерев'яних весел із суцільних шматків стволів дерев (біля 10000 р. до н. е. );

• прядіння ниток та виготовлення тканин з використанням най­простіших прядок і ткацьких верстатів (біля 6000 р. до н. е. );

• виготовлення суцільних коліс Із дерева та возів, посуду із гли­ни з використанням гончарного круга, металургія міді (біля 4000 р. . до н. е. );

• виготовлення плугів (біля 3000 р. до н

е. );

• виробництво борошна із зерна за допомогою ручних млинів, металургія заліза (біля 1000 р. до н. е. );

• виробництво борошна за допомогою водяних млинків (біля 300р. до н. е. );

• виробництво паперу (105—300 рр. );

• виробництво баштових годинників, пороху, штампування ри­сунків на тканинах, виготовлення компасів з плаваючою стріл­кою (650—1000 рр. );

• книгодрукування з використанням друкарських верстатів; ви­готовлення чавунних гармат та ядер, рушниць з прямою наріз­кою стволів (1400—1480 рр. );

• виробництво чавуну в доменних печах, кольорове книгодруку­вання, використання в гірничій справі транспорту на дерев'я­них рейках, виготовлення мікроскопів, телескопів, механічних годинників з маятниками та балансирами (1500—1674 рр. );

• виготовлення та використання парових двигунів, арифмомет­рів, коксу (1690-1738 рр. );

• виробництво тканин з використанням прядильних машин (Ей-лер), виробництво дроту з використанням верстатів (1690— 1775рр. );

• фабричне виробництво парових машин та їх широке викорис­тання, виробництво фасонного залізного прокату, виготовлення та використання парових молотів, пароплавів (1776— 1790рр. ).

Історичний розвиток людської цивілізації безпосередньо пов'я­заний з технологічною еволюцією, яка спирається на накопичену людством сукупність природничонаукових знань і, в свою чергу, породжує нові галузі науки і техніки, формує матеріальну й інфор­маційну базу для подальшого розвитку. Таким чином, технології є продуктом і джерелом розвитку цивілізації.

Потреби суспільства були і залишаються головним визначальним стимулом розвитку технологій, технологічних систем і технологіч­них укладів, які почали формуватись в кінці XVII ст. — на початку XVIII ст.

Починаючи з кінця XVII ст. , світовий техніко-економічний роз­виток можна умовно розглядати як еволюційну зміну технологічних укладів (ТУ) — конгломератів поєднаних виробництв, що охоплюють замкнуті виробничі цикли єдиного технічного рівня.

Кожний ТУ має складну структуру; ядро ТУ створюють базові технології, які є основою технологічних систем усіх рівнів перероб­ки ресурсів і пов'язані з відповідним типом невиробничого спожи­вання, яке замикає відтворювальний контур ТУ, стимулює його ріст і одночасно є джерелом відтворення трудових ресурсів відповідної якості.

Життєвий цикл кожного ТУ має чотири фази: формування ТУ, його ріст, фаза зрілості і

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные