Перспективные направления развития социальной психологии в контексте реальных проблем общества
Сказане дозволяє розглядати людину у групі як самодостатню, вільну особистість з власним джерелом активності й розвитку, самоактуалізація якої полягає у подоланні негативних зовнішніх і внутрішніх чинників та в урахуванні позитивних умов у своєму прогресивному розвиткові. Жодні зовнішні впливи самі по собі не можуть спричинити активність людини, якщо вони не стануть мотивами, не набудуть суб’єктності в особистості.
Ретельно проаналізувати процеси, які відбуваються на рівні “індивід – група”, “індивід – суспільство”, “група – суспільство”, ті основи, на яких ґрунтуються знання про співвідношення “індивідуального” і “групового” в соціальній психології, неможливо без урахування соціокультурних, етнопсихологічних особливостей життєдіяльності особистості.
Йдеться про розвиток і становлення не абстрактного індивіда, який перебуває поза простором і часом, а людини, що діє в певному соціально-психологічному, соціокультурному середовищі і на конкретному етапі розвитку суспільства. При цьому особистість розглядається як така, що розвивається в суспільстві, в якому також відбуваються зміни. Отже, адекватні уявлення про співвідношення “індивідуального” і “групового” можуть бути отримані лише при розгляді їх в єдності та без фетишизації чи применшені значення одних або інших.
Розгляд цієї проблеми в практичній площині актуалізує й інші її аспекти: індивідуальний та груповий принцип прийняття рішень, індивідуальна і групова відповідальність, вплив більшості й меншості на результати взаємодії.
За умов демократичного суспільства потребують детального вивчення проблеми нормативного впливу групової меншості
5. Резервні можливості міждисциплінарних зв’язків соціальної психології
Перспективність розвитку соціальної психології обумовлена і її зв’язками з іншими галузями психологічної науки. В першу чергу з тими, які донедавна тільки частково розроблялися у вітчизняній науці (йдеться, передусім, про акмеологію, етнопсихологію), а також з тими, які в наш час потребують теоретичного переосмислення та вдосконалення (психологія управління, психологія бізнесу, психологія організацій, вікова і педагогічна психологія тощо).
Що стосується зв’язку соціальної психології з акмеологією, то очевидним для цих галузей знань є те, що опанування секретами майстерності, формування психологічної готовності здійснювати ту чи іншу діяльність ефективно й результативно, бачення і розуміння шляхів, що ведуть до професіоналізму, має сьогодні як теоретичне, так і практичне значення. Адже непрофесіоналізм у різних сферах діяльності не тільки перешкоджає процесові державотворення, а й сприяє зростанню психологічного дискомфорту, невизначеності, розгубленості, апатії, стану фрустрації тощо.
Однією з актуальних проблем акмеології є формування загальних принципів вдосконалення професійної діяльності й спілкування спеціалістів, що працюють у сфері політики, економіки, управління, освіти та в інших сферах життя. Коли йдеться про високий професіоналізм людини, то з ним пов’язують не тільки яскравий