Перспективные направления развития социальной психологии в контексте реальных проблем общества
Залежно від виду міжособистісного ділового спілкування, воно в більшій або меншій мірі стосується питання про продуктивність або непродуктивність професійної діяльності. Таким чином, безпосередній або опосередкований вплив того чи іншого виду спілкування (мовне – немовне, ділове – неформальне, необхідне – бажане – нейтральне – небажане тощо) може виразитися в досягненні певного результату діяльності (низького чи високого), позитивних чи негативних соціально-психологічних зрушень тощо. Важливим у зв’язку з цим є з’ясування того, в якій мірі комунікативна активність та спільна діяльність членів групи, колективу пов’язана з їх індивідуально-психологічними та особистісними особливостями. Ці знання дозволять суб’єктам діяльності в певній мірі прогнозувати характер міжособистісних контактів, впливів учасників взаємодії одне на одного, а звідси й успішно розподіляти доручення, враховувати індивідуально-психологічні властивості та особливості при організації групової діяльності.
Традиційно акмеологія розглядає феноменологію, закономірності та механізми розвитку людини на стадії її зрілості. В той же час розвиток комунікативних вмінь і навичок, набуття соціального і морального досвіду, що є невід’ємними показниками майстерності й професіоналізму, закладаються ще в дитинстві
Актуальність поставленої проблеми очевидна, адже соціально-економічні процеси, що відбуваються в Україні, загострили проблему раннього формування у особистості професійних основ її життя, які допоможуть забезпечити стійкість особистості в екстремальних умовах.
Інтенсифікація міжнародних зв’язків, економічних, культурних та інших відносин між державами актуалізують значення (в рамках соціальної психології та етнопсихології) теоретичних і практичних кроскультурних досліджень, розробки проблем міжнаціонального спілкування.
Професіоналізм сучасної комунікативної діяльності передбачає наявність у спеціалістів знань та вмінь з питань національно-психологічної детермінації ділових міжнародних переговорів, неформального спілкування з представниками різних національностей, що зумовлює вивчення соціокультурних та етнопсихологічних особливостей сприймання учасниками комунікативного процесу специфіки міжнаціональних стосунків та спілкування.
Перспективною у зв’язку з цим є постановка питання про пошук шляхів регуляції ділового спілкування як всередині однієї етнічної групи, так і на міжнаціональному рівні. Все це сприятиме процесові адаптації особистості в іноетнічному середовищі, у взаємодії з іноетнічним співрозмовником, ефективному розв’язанню етнічних конфліктів, виявленню джерел підвищення результативності професійної діяльності, адекватному відображенню етнопсихологічних та соціокультурних явищ.
Означені проблеми донедавна недостатньо вирішувалися як в межах соціальної психології, так і в рамках етнопсихології, в той час як знання національно-психологічних особливостей індивіда та спілкування є вкрай необхідними для спеціалістів багатьох галузей діяльності, адже