Первичная хирургическая обработка раны

Первинна хірургічна обробка рани

Первинну хірургічну обробку рани (ПХО) проводять у лікувальних закладах, її виконує лікар, а середній медперсонал готує необхідний інструментарій та матеріали і допомагає на всіх етапах її проведення. Невеликі рани обробляють у кабінеті поліклініки, приймальному відділенні, а складні - в операційній стаціонару.

Матеріальне забезпечення ПХО невеликих ран

Інструменти: шприц 5-10 мл, ін'єкційні голки, скальпель, ножиці, затискачі Більрота і Кохера, гачки тупокінцеві, голкотримач Гегара, голки ріжучі, затискачі для білизни.

Перев'язувальний матеріал: марлеві кульки, серветки, турунди.

Розчини: йодонат, перекис водню, новокаїн 0,5 %.

Для ПХО великих ран із пошкодженням кісток використовують весь загальнохірургічний набір з основними травматологічними інструментами.

Загальнохірургічний набір: затискачі для білизни - 8 , скальпелі - 4, пінцети: хірургічні - 4; анатомічні - 2; зубчато-лапчасті - 2;

анатомічний довгий - 1; затискачі Кохера і Більрота - по 15; ножиці: Купера - 3, Ріхтера - 1, прямі - 1; гачки: тризубі гострокінцеві - 2, Фарабефа - 2; лопатка Буяльського - 1; лігатурна голка Дешана - 2; зонди - жолобкуватий -1, ґудзикуватий - 1; ложечка Фолькмана - 1; корнцанги прямі і зігнуті - по 2; голкотримачі - 3, голки: ріжучі - 15, круглі - 10; шприци і голки до них різних розмірів - 5.

Етапи ПХО ран

  1. Премедикація - введення за 30 хв перед операцією 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату і 1 мл 2 % розчину промедолу підшкірне.
  2. Обробка операційного поля, обкладання його стерильною білизною.
  3. Знеболювання - місцеве або загальне.
  4. Туалет рани - перекисом водню та іншими антисептиками.
  5. Основний етап: видаляють із рани сторонні тіла, всі нежиттєздатні, забруднені тканини, зупиняють кровотечу, висікають краї рани. Якщо пошкоджені кістки, виконують маніпуляції на них. Необхідно слідкувати, щоб не пошкодити магістральні нерви і судини
  6. Повторний туалет рани.
  7. Накладання швів на глибокі тканини і шкіру.
  8. Асептична пов'язка.

Методи дослідження ран. За останні роки перебіг ранового процесу змінився - знизилась реакція організму на травму, стали частіше зустрічатись пізні нагноєння ран (через 2-6 тижнів). Тому розвиток ранової інфекції важливо прогнозувати. Для цього використовують реометрію (вимірювання електричного опору тканин навколо рани). При порушенні життєдіяльності та можливості нагноєння опір тканин знижується, підвищення його є сприятливою ознакою.

Для визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків беруть мазки із рани на посів. Ефективність лікування та реактивність організму перевіряють таким способом: із рани беруть відбитки стерильним предметним склом, висушують, фіксують, досліджують під мікроскопом. Якщо більшість мікроорганізмів знаходиться в лейкоцитах, то організм активно бореться з інфекцією; якщо вони знаходяться поза клітинами, то у відбитках багато мертвих лейкоцитів, і це свідчить про те, що захисні сили організму знижені та лікування малоефективне.

Для контролю загоєння великих ран використовують метод зважування: на рану накладають стерильну поліетиленову плівку, наносять на неї по зворотній стороні контури рани, вирізають та зважують. При повторному визначенні зменшення площі рани за добу повинно складати до 4%.

Обстеження хворих

1 2 3 4 5

Похожие работы