Плоскость повествовательной идентичности в новелле Вирджинии Вулф "Женщина в зеркале"

Самостійна робота

на тему:

“Площина оповідної ідентичності в новелі Вірджинії Вулф “Жінка в дзеркалі”

 З’ясування інтриги над посередництвом між постійним і змінним і лише потім переноситься на персонаж.

 Сама новела ” Жінка в дзеркалі “ Вірджинії Вулф, не постійна, там завжди все змінюється: у кімнаті, Ізабелла Тайсон. Це ми можемо побачити завдяки дзеркалам, усім відомо, що дзеркало – душа, воно показує нам наше справжнє “я”. У новелі пишеться про те, що відображено в дзеркалі наприклад, столи, килими, стільці, а також вигляд ззовні. Сама інтрига надає дії обрис, границі і об’єм. Об’єм викладення, регулюється лише необхідністю і вірогідністю. Саме на такому фоні узгодженості проявляється в трагічній моделі, неузгодженість, яка має набувати виду “перелома” чи “поворота” долі. Прикладом цього може бути момент, коли у дзеркалі з’явилася якась тінь(невідомий нам об’єкт) яка несподівано закрила усе навкруги, мармурові таблички, які були покладені на стіл, після цього картина зазнала великих різних змін.

Отже, оповідна ідентичність інтриги ґрунтується на постійному і змінному, а на цьому наша новела і побудована, на змінах. Це заключає в собі єдність оповідання. Із усіх змінних частин складається єдність, що визначає послідовність подій, де є початок, середина та кінець.

 Рікер у своїй праці “оповідна ідентичність” пояснює нам саме поняття ідентичність, він дає нам два пояснення.

 Перше, ідентичність – “idem” – синонім слова аналогічний.

 Друге, ідентичність – “ipse” – пов’язана з поняттям “самості”

і “себе самого”, тобто протилежність “іншому”

 Друге значення заключає в собі поняття безперервності сталості, постійності у часі.

 Мислення має діло з поняттям ідентичність, в якому змішуються два значення ідентичності як “того ж” і “самості”.

 Де ж у новелі ми спостерігаємо ці два поняття,

 Елемент “самості” є непорушним – це позначення особистості від моменту народження до моменту смерті – незмінна основа. Головна героїня Ізабелла Тайсон – стара діва, багата, яка має багато друзів, жінка із плоті і крові, якій десь 50-60 років, вона часто влаштовує часто банкети, до того ж хочу сказати, що це наше перше враження, коли ми побачили її в перший раз, але є хибним.

 Таке життя – багате, може бути не у кожного, а ось саме життя і смерть стосується усіх, хто народився, Ізабелла Тайсон, така ж як всі, тобто вона має життя і рано чи пізно помре.

 Яку ж роль грає в цій новелі дзеркало? Воно показує не як ми себе бачимо, а те як бачать нас інші, такою якою ми її побачили її вкінці(стара, худорлява, жилкувата, прямий ніс, зморшкувата шия. Ось чому було не слід залишати дзеркала без нагляду. Дзеркало – це відображення душі людини, тобто “самості”.

Для того щоб ми змогли проаналізувати ідентичність персонаж , потрібно повернутися до моменту зав’язування інтриги, звідси виходить ідентичність оповідання.

 Цілісність історії як ланцюг перетворень – від початкової до завершуючої ситуації.

 Розклад оповідної форми, пов’язаний з втратою ідентичності персонажа. Тому принцип оповідання наближається більш до ессе.

 Давайте згадаємо наше перше питання, ми казали, що зав’язування інтриги ґрунтується над посередництвом між постійним та змінним.

 Саме зав’язування інтриги служить розвитку

1 2

Похожие работы