Быт и обрядность народов юго-восточной Азии

нового господарського і життєвого циклу.

Підсумовуючи треба відмітити, що календарно-святкова система в’єтів, у поєднанні з даними історичної етнографії дозволяє намітити деякі чинники, що сприяли формуванню неповторного вигляду південно-східноазіатського історико-культурного регіону. Це особлива домінуюча роль прадавніх аграрних культів або культова система зі своїм розвиненим пантеоном божеств, складною структурою обрядів, церемоній, розвиненою міфологією, також найважливіша роль общини, що зберігала свій вплив упродовж тисячоліть.

 Обрядовість народів Малайзії

Протягом тисячі років (здебільшого за останні два століття) на п-ов Малакка прибували мігранти. Населення цієї частини Малайзії багатонаціональне й розмовляє різними мовами. Малайці, об'єднані спільністю мови й релігією, походять із різних районів Малайського архіпелагу (включаючи сучасну Індонезію) і зберегли місцеві діалекти та звичаї. Рівним чином китайці, хоча переважно мають коріння в Південному Китаї, також розповляють багатьма діалектами. Індійці, які оселилися в Малайзії, належать до дравидських народів Південної Індії, але серед них є також гуджарати, пенджабці, бенгальці й представники інших етносів північних областей Південно-Азіатського субконтинету.

Населення Півострівної Малайзії вирізняє поліфонізм культури, що склалася значною мірою внаслідок різноманітного релігійного взаємовпливу. Малайська культура, незважаючи на наявність у неї власної традиції, сформувалася під впливом індуїзму, що проник із Індії, та ісламу, привнесеного з арабського світу. Вплив ісламу, що сповідується сьогодні практично всіма малайцями, виявляється в існуванні шаріатських судів, а також в особливостях сучасного малайського мистецтва й сучасної малайської літератури. Китайці, які мешкають у цій частині країни, зберігають своєрідну релігійну тріаду, що об'єднує елементи конфуціанства, даосизму й буддизму. Вихідці із Індії, Пакистану, Бангладеш і Шрі-Ланки сповідують індуїзм, іслам і буддизм. Свій слід у традиціях країни залишила і європейська цивілізація. Зокрема, в Малайзії, особливо серед китайців, налічується чимало прихильників різних християнських конфесій.

Приблизно половину населення Сараваку й Сабаху становлять аборигени Калімантану, які належать до кількох етнічних груп

У Сараваку найбільші з них ібани, або морські даяки (30% населення), меланау (5%) та інші групи даяків (9%). У Сабаху найчисельнішими є кадазани (25% населення), мурути (4%), які також належать до групи даяків, і баджао (11%). Серед переселенців значну частину становлять китайці (29% жителів Сараваку й 18% - Сабаху), за якими йдуть малайці (20% і 5% відповідно).

В обох штатах максимальна концентрація населення на приморській рівнині вздовж північного узбережжя о. Калімантан. Там проживає більшість малайців, тоді як корінні жителі вважають за краще селитися в глибині острова. Китайці зосереджені переважно в містах і приміських зонах.

Державною мовою Малайзії є малайська, хоча значна частина населення використовує англійську, китайську (представлена багатьма діалектами), тамільську й інші індійські мови. Крім того, корінні жителі Сараваку й Сабаху розмовляють деякими мовами австронезійської (малайсько-полінезійської) сім'ї мов, а нечисленне корінне населення Півострівної Малайзії користується мовами мон-кхмерської групи австроазіатської сім'ї. Небагато з автохтонних народів мають писемність. Серед них виділяються ібани, писемність яких має латинську графічну основу.

Порівняно з іншими державами Південно-Східної Азії Малайзію відрізняє досить високий рівень урбанізації. На початку 1990-х років дещо більше ніж 50% усіх малайзійців проживали в містах з чисельністю населення понад 10 тис. осіб. У Малайзії налічується близько 40 "великих" міст з населенням більш як 50 тис.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11