Происхождение и развитие латинского языка

План

1. З історії латинської мови

2. Латинська мова та християнська релігія

3. Латиниця


1. З історії латинської мови

Ще в Середні віки латинська мова була міжнародною мовою вчених і дипломатів. Тепер її вважають мертвою мовою. У наш час у жодній країні світу немає такої спільності людей, певного народу, для якого латина була б розмовною мовою. Але ця мова не зникла безслідно. Навпаки, жодній мові, мабуть, так не пощастило. Вона нагадує про себе в усіх мовах світу. Латина - справжнє джерело наукової, технічної термінології, без неї не обходяться біологи, медики, філологи.

Прикладів дуже багато: глобальний, кібернетичний, генетика, інформатика, біоформація, антибіотики, мутація, синхрофазотрон, алергія, реанімація. Та й не тільки в науковій термінології, а просто в мові кожної освіченої людини зовсім звичними є такі слова, як момент, результат, продукт, ефект, нормальний, утилітарний, об'єкт, суб'єкт, інститут, факультет, ректор, декан, професор, лектор, асистент, аспірант, лаборант, студент, аудиторія. В найдавніші часи латина була мовою невеличкої області на заході Середньої Італії - Лаціума, якою розмовляли латиняни. Тут, на Апеннінському півострові, по нижній течії р. Тибр, як свідчать старовинні перекази, в 753 р. до н. е. брати Ромул і Рем заснували Рим. Навколо Рима об'єдналися ряд дрібних племен. Рим приваблював своїм вигідним економічним становищем і скоро став на чолі майже всієї Італії.

Починаючи з епохи Пунічних війн (ІІІ-ІІ ст. до н. е. ) разом з римськими легіонами латинська мова виходить за межі Італії. Вона проникає на територію країн з більш високою стародавньою культурою (Греція, Карфаген, Єгипет, Сирія), поширюється серед малокультурних племен Європи того часу (галлів - предків французів)

Поширюючись у процесі посиленої колонізації і романізації римськими солдатами, торговцями, учителями, граматиками, ораторами, моряками, рабами - втікачами, насаджувана силою зброї і декретів, латинська мова стає панівною мовою величезної Римської імперії - від сучасної Португалії на Заході до сучасної Румунії на Сході. На заході Європи латинська мова розповсюджується досить швидко, не зустрічаючи опору племінних мов. Але в Греції, Єгипті вона зіткнулася з місцевими мовами, які мали більш тривалу писемну традицію і високу культуру, в якій значну роль відігравала грецька (еллінська) культура.

Ще задовго до того як Греція потрапила під владу Риму, вона стояла на значно вищому ступені культурного розвитку. В V-IV ст. до н. е. , в так звану класичну епоху, успішно розвивалася грецька філософія, мистецтво і література.

Батьком наукової європейської медицини вважається Гіппократ (460 - 377 р. до н. е. ). У його творах, які частково дійшли до нашого часу, були закладені основи медичної термінології.

Багато вніс у розробку медичної термінології латинською мовою римський вчений - енциклопедист і лікар Авл Корнелій Цельс (кінець І ст. до н. е. - перша половина 1 ст. н. е. ), автор твору "Про медицину". Цельс запроваджує до вжитку у римській медицині нові латинські назви як паралель до традеційних грецьких назв.

Видатним лікарем стародавності був Клавдій Гален (131-101 р. н. е. ), який писав грецькою мовою, але жив і працював у Римі. Твори Галена, присвячені

1 2 3 4 5 6 7