Происхождение и развитие латинского языка

науковим і практичним питанням анатомії, етнології і лікуванню різних захворювань, приготування всіляких ліків, були вершиною античної післягіппократівської медицини. Галеном було написано немало книг про виготовлення і застосування ліків. Приоритет Галена в описанні отримання деяких витяжок із рослинної сировини закріплений у назві "галенові препарати", якими користується сучасна фармація. Римляни випробували на собі вплив більш високої еллінської культури. У Римі широко викладалася грецька мова, виступали з лекціями грецькі філософи, лікарі, письменники, оратори. У латинській мові прижилося багато грецьких слів у латинізованій чи в незміненій формі:

(piper - перець, butyrum - масло, cathedra - крісло, schola - школа, machina -машина, philisophia - філософія, historia - історія). . . . .

У 395 р. н. е. Римська імперія розпалася на дві імперії - Східну і Західну. У Східній, Візантійській імперії, домінувала грецька мова, в Західній державною мовою стала латинська.

Після падіння Західної Римської імперії - V ст. і нашестя варварів Рим втратив свою провідну політичну роль.

3 VI по VIII ст. кожна область колишньої Римської імперії жила своїм відокремленим життям. Все більше поглиблювалися мовні розбіжності між колишніми романськими провінціями (території за межами Італії, завойовані Стародавнім Римом).

До IX ст. можна вже віднести появу романських мов. До них належать сучасні мови: італійська,

іспанська, португальська, французька, румунська, молдовська.

У середні віки латинською мовою викладали як у нижчій, так і у вищій школі. Законодавчі, судові і дипломатичні акти писалися переважно латинською мовою.

Нове велике піднесення пережила латина в епоху Відродження (XIV - XVI ст. ). Ще в XIV ст. у всіх країнах Європи латинською мовою виходило книг більше, ніж національними мовами. В епоху Відродження були закладені основи міжнародної медичної термінології. Велика робота проводилася щодо уніфікації і систематизації термінології медицини, фармації, хімії, випускалися словники.

Видатні вчені епохи Відродження і Нового часу користувалися у своїх працях латинською мовою. Серед них - гуманісти Еразм Роттердамський, Томас Мор, італійський анатом Везалій, англійський лікар Гарвей, який відкрив кровообіг, видатні філософи і природознавці Копернік, Бекон, Гоббс, Локк, Галілей, Ньютон, Лейбніц. Навіть у ХVШ ст. латинською мовою продовжували писати багато вчених.

Медична термінологія XX ст. поповнювалась і поповнюється новими, штучно створеними словами для висловлення • понять, невідомих стародавнім народам:

Hormonum - гормон (від грецьк. - homo - збуджую), цей термін з'явився в 1905р. ;

Vitaminum - вітамін (vita - життя), цей термін був уведений у 1912р.

Сучасна медична термінологія складається:

а) із слів грецького і латинського походження;

б) із штучно створених слів на основі грецьких і латинських словотвірних елементів.

Окрім відомого практичного та загальноосвітнього значення латинська мова є і невичерпною скарбницею мудрості та нетлінних істин для освічених людей багатьох століть. Понад два тисячоліття вона є активним учасником формування інтелектуального потенціалу людства.

Помітну роль відіграла латинська мова і на українських землях. Початки її" проникнення сюди сягають часів Галицько-Волинського князівства. Латина вживалася, зокрема, у канцелярії князя Данила Галицького (1201—1264), який, прийнявши у 1254

1 2 3 4 5 6 7