Полномочия президента

План

1. Природа інституту Президента в Україні 3

2. Повноваження Президента у сфері виконавчої влади. 8

3. Інститут представництва Президента України. 12

Використана література. 18

 

1. Природа інституту Президента в Україні

Заснування і розвиток інституту президента в сучасній Україні не спиралися на належні теоретичні розробки, не враховували відповідну державно-правову практику розвинених зарубіжних країн, відбувались переважно шляхом "спроб і помилок" та некритичного сприйняття відповідних моделей США, Франції та Росії. Як наслідок, інститут президента б Україні в період до вступу в дію конституційних поправок від 8 грудня 2004 р. демонстрував гіпертрофію. Президент України б поточній діяльності значно виходив за межі своїх і без того широких повноважень, фактично виконуючи функції вищого органу виконавчої влади

Надмірний контроль Глави держави над Кабінетом Міністрів України спричиняв ситуацію, за якої Уряд міг бути відправлений у відставку залежно від політичної кон'юнктури і незалежно від результатів його діяльності [28, 80].

У відповідності з концепцією раціоналізованого парламентаризму глава держави не утворює окремої гілки влади й не є складовою традиційних гілок влади (хоча сама практика раціоналізованого парламентаризму засвідчує функціональне тяжіння президента до виконавчої гілки влади). Запропоноване концепцією раціоналізованого парламентаризму тлумачення принципу поділу влади не розглядає інститут глави держави окремою гілкою влади ні з огляду на його статус, ні з огляду на сутність.

Оскільки принцип поділу влади передбачає виокремлення законодавчої, виконавчої й судової влади за функціональними та сутнісними ознаками, природу президентської влади неможливо жорстко прив'язати лише до одного з класичних елементів тріади поділу влади. Адже статус президента не пов'язаний ні зі здійсненням законодавчої функції, ні з виконанням законів і здійсненням виконавчої влади, ні з судочинством.

Беручи до уваги той факт, що в Україні запроваджена змішана форма правління (тобто раціоналізований парламентаризм), а змішана республіка за змістом первинної редакції Конституції України виявляла очевидну схожість із Французькою П'ятою Республікою, є очевидним і те, що оцінка положення Президента України в системі стримувань і противаг має здійснюватися саме з позицій французької конституційно-правової концепції раціоналізованого парламентаризму.

Запропонований аналіз поняття "президент -- глава держави", принаймні, дає підстави вважати, що констатація статусу президента як глави держави не повинна тлумачитися як визнання факту його зверхності стосовно інших елементів владного механізму.

Для України, яка за роки своєї незалежності зазнала істотних змін форми правління -- від радянської моделі організації влади до президентської республіки, а потім до напівпрезидентської та парламентарно-президентської -- була характерна зміна уявлень політичної еліти про сутність функцій Президента України. У контексті сказано важливо наголосити, що в державному механізмі України, побудованому на принципі поділу влади. Глава держави має виступати лише одним із вищих органів державної влади, поряд із Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, Конституційним Судом, Верховним Судом. Термін "глава держави" тому має означати, що Президент стоїть не над гілками влади (фактично всім апаратом держави), а між ними, забезпечуючи єдність державної влади та координацію у взаємодії її структурних елементів (гілок) [28, 82].

Гарантування верховенства Основного Закону України Президентом і України має досягатись не шляхом безпосереднього впливу на громадянське суспільство, оскільки такий вплив мають здійснювати "традиційні" гілки влади, а шляхом впливу на інші вищі органи державної влади з метою координації, узгодження

1 2 3 4 5 6 7 8