Положение украинской журналистики в 20

співпраці в “Червоному шляху” були запрошені ті з західноукраїнських письменників, які прихильно ставились до радянської України ( В. Стефаник, М. Черемшина, О. Кобилянська, А Чайковський, Н. Кобринська, М. Козоріс. ); відомі майстри слова із світовим іменем (Мартін Андерсен-Нексе, Зденик Неєдли, Ептон Синклер); представники української міграції лівих поглядів( І. Крушельницький, М. Ірчан, А. Павлюк).

Причини співробітництва в журналі іноземних культурних діячів стають зрозумілішими, коли розглянути їх на фоні тісних контактів ”Червоного шляху” з колективом видавництва ”Космос”. Це Україно-Американське видавниче товариство було створене в 1922 році з метою поширення марксистської літератури українською мовою серед робітників Америки, Канади, далеких країн Європи. Одна з функцій видавництва полягала в популяризації харківського місячника. Починаючи з першого номера, пересилка журналу за кордон стала регулярною. "Червоний шлях” користувався значним попитом серед українців Америки, Канади, Німеччини. Його ціна зросла з 50 до 75 центів. Не минуло й року, як П. Ладан (відповідальний редактор “Космосу”) писав до Г. Гринька : “Журнал має на своєму рахунку біля восьми тисяч доларів. Будуть ще. Популярність росте”.

Заслуга “Космосу” не лише в популяризації й створенні реклами “Червоного шляху”. Особисто П. Ладан та інші співробітники доклали всіх зусиль, щоб забезпечити публікації на його сторінках популярних іноземних письменників, політиків, культурних діячів.

Більша частина цих публікацій припадає на 20-і роки. До них належать твори Георга Гайма, Ріхарда Демеля, Райнера Марії Рільке, Філіпа Супо, Артура Кестлера, Ліхтенштайна, Мартіна Нексе, Еміля Верхарна, Йогансена Бехера, Джона Дос-Пассоса та ін

Книга №2 журналу повністю присвячена Туреччині. Турецька поезія і проза представлена іменами Мехмеда Еміна, Ахмеда Хатіма, Суада Дервіша, Рахіка Халіда, Омара Сейф Еддіна. Опубліковані також статті, що торкались різних аспектів життя Туреччини – політичного, економічного, краєзнавчого: А. Самайлович “Два місяці в Стамбулі”, В. Стамбулов “Зелена Бруса”, “Успіхи і труднощі будування нової Туреччини”. Число журналу присвячувалось десятиріччю турецької революції під проводом М. Кемаля.

При допомозі видавництва “Космос” “Червоний шлях” відіграв значну роль у налагоджені міжнародних контактів, брав активну участь у встановленні зворотного зв’язку між закордонними та українськими культурними діячами, письменниками.

Чимале місце у журнал посідала літературна критика, хоч постає вона явищем досить складним та неоднорідним. Глибокі філологічні концепції тут межують з поверховими галасливими маніфестами; учнівство протиставляється професіоналізму і досвідченості. Рух критичної думки представлено такими різними (з точки зору естетичних позицій і професійної майстерності) іменами, як Д. Загул і О. Білецький, М. Зеров і Я. Савченко, О. Дерошкевич та І. Лакиза.

Критичний відділ “Червоного шляху” мав досить хаотичний вигляд. “де тут, справді система? Де політичне докладне вивчення точних літературних питань? Де загальні огляди літератури потрібні до оглядів тов. Коряка? Чому це виглядає до краю випадковим, безсистемним, спарадичним? - так зливою риторичних запитань характеризує його Ф. Якубовський. Його думка цілком збігається з думкою авторитетного вченого О. Дорошкевича, який писав з цього приводу: “критичний відділ поруч з красним письменством, дуже випадковий, до того ж устаткований не так критичними, як історико-літературними матеріалами”. Загальний огляд критичних матеріалів дає змогу оцінити актуальність їх проблематики: журнал відгукувався на найгостріші питання, оперативно вміщуючи важливу й нову інформацію. Він надав свої сторінки діячам різних ідейно естетичних, стильових напрямків, охоче опублікував дискусійні матеріали, хоча не завжди уникав однозначності у постановці акцентів. На початку 20-х років творча діяльність здійснювалась у світлі величезної соціальної катастрофи, що

1 2 3 4 5