Положения геев в Украине

виявлять бiльшу гнучкiсть теперiшнi соцiалiсти i новi лiвi, але це вже суто iз сфери здогадiв.

Загалом можна чекати виявiв уваги до геївських проблем з боку рiзних громадських i державних органiзацiй (Центрiв соцiальної допомоги молодi, наприклад) i розвитку певної спiвпрацi з ними. Тут все повнiстю залежить вiд особистостi керiвника даної структури. При доброзичливому i навiть просто нейтральному ставленнi керiвництва, хоча б деякi люди зазвичай виявляють жваву цiкавiсть i розумiння лесбiйсько-геївських проблем.

Навряд чи найближчим часом можна чекати офiцiйно продекларованої уваги держави до цих проблем i прагнення забезпечити для геїв i лесбiйок рiвнi права у всiх сферах життя. Влада, безумовно, якщо i буде якось допомагати розв'язанню цих проблем, вважатиме за краще робити це нишком. Найбiльший вплив може справити саме приклад сусiдiв. Позитивнi змiни у, скажiмо, Польщi або Латвiї служать прецедентом для наслiдування в Українi. Не виступаючи голосно на захист прав сексуальних меншин, законодавцi, правозахиснi органiзацiї i урядовi органи в Польщi, наприклад, деякою мiрою захищають їх вiд посягань з боку католицької церкви i надто правих. Взагалi, тут важко видiлити захист прав саме якоїсь специфiчної групи - боротьба за принципи свободи i рiвноправностi має на увазi свободу i рiвноправнiсть для всiх.

З виникненням i розвитком геївської спiльноти потрiбно чекати змiни висвiтлення тем, пов'язаних iз гомосексуальнiстю, з боку ЗМI. З'являться репортажi не про долi окремих людей, а про подiї, що вiдбуваються всерединi якогось об'єднання, що змiнить певнi стереотипи: нещасних одинакiв, якоїсь таємничої мафiї, сексуально стурбованої богеми

Iз зменшенням нальоту сенсацiйностi i скандальностi, однак, повiдомлення на геївськi теми перейдуть в розряд другорядних новин. Почнуться (вже почалися) нескiнченнi викриття вiдомих полiтичних, суспiльних i культурних дiячiв, тiльки тепер вже не iноземних, а вiтчизняних. Проте гомосексуальнiсть жодної iз iсторичних фiгур не стане загальновизнаною, а жоден з сучасникiв нiчого не пiдтвердить.

Помiтнiсть i соцiальна активнiсть геїв

Українськi геї та лесбiйки навряд чи насмiляться в найближчому майбутньому масово "вийти з пiдпiлля". По-перше, страх перед гомофобiєю суспiльства (що зазвичай сильно перебiльшується), по-друге, прагнення бути як усi, не видiлятися, примусять велику частину з них продовжувати маскуватися пiд "нормальну людину". Разом з тим, усе бiльша кiлькiсть людей i все ранiше почне усвiдомлювати свою гомосексуальнiсть i все бiльше буде приймати її як щось дане, що не вимагає якогось виправлення.

Незважаючи на часто висловлюванi страхи, не те щоб масових, але й взагалi скiльки-небудь помiтних публiчних виявiв одностатевого почуття не буде. Проте, навiть поодинокий такий випадок зазвичай викликає неадекватну реакцiю з боку гетеросексуальної бiльшостi i потрiбно чекати поширення думок про те, що "геї зовсiм втратили сором i совiсть", що "зараз кожний другий мужик - голубий" i т. i.

Разом iз зростанням кiлькостi геїв i лесбiйок, якi влаштовують своє життя згiдно iз власними уявленнями, а не за шаблоном, що нав'язується, перед ними усе частiше будуть поставати суто практичнi проблеми, якi не враховуються нинiшнiми законами та правилами - утворення сiм'ї, житло, робота, дiти, служба в армiї тощо. З виникненням таких проблем стає помiтною неявна дискримiнацiя, що полягає у вiдсутностi рiвних можливостей щодо устрою свого життя. Навряд чи роз'єднана гей-спiльнота

1 2 3 4

Похожие работы