Право беженцев в международном праве

рішення, має встановити наявність чіткого і достовірного свідчення, що відповідає критерію доведеності, необхідного для виключення з міжнарод­ного захисту біженців («вагомі підстави вважати»). Інформації, що має подаватися на підтримку запиту про екстрадицію, не завжди достатньо для задоволення цієї вимоги. 117

85. Якщо особа виключається зі статусу біженця, він чи вона не користується захистом від видво­рення за міжнародним правом щодо біженців, хоча в екстрадиції може бути відмовлено на підставі положень про невидворення міжнародного прав а з прав людини, застосовного договору чи законодавс­тва про екстрадицію. Якщо у Держави, що приймає, є юрисдикція над актами, які дають підставу для виключення, вона може відкрити кримінальне провадження у своїй національній судовій системі. 118 Щодо певних злочинів, що призводять до виключення, міжнародне право встановлює вимогу «вислати чи переслідувати» (aut dedere autjudicare). 119

2. Процедурні питання

86. Право шукати й одержувати притулок, встановлене у Статті 14 Всесвітньої декларації прав людини, і невід'ємне від належного функціонування Конвенції 1951 p. / Протоколу 1967 p. , передбачає зобов'язання Держав забезпечити справедливі й ефективні процедури розгляду заяв про міжнарод­ний захист біженців поза контекстом ситуацій масового виходу. 120 Хоча процедури розгляду заяв про притулок відрізняються залежно від адміністративних традицій та/або чинної правової системи, у ході прийняття рішень необхідно забезпечити певні ключові елементи для дотримання міжнародних стан­дартів захисту. 121

87

Це також стосується ситуацій, коли шукач притулку стає об'єктом запиту про екстрадицію. У таких випадках, основною проблемою з погляду міжнародного захисту біженців є забезпечення того, щоб запит про екстрадицію шукача притулку не позбавив його чи її доступу до процедури надання притулку чи в іншому не обмежив важливі процедурні гарантії у ході надання притулку. Це особливо важливо з огляду на те, що екстрадиція може призвести до повернення шукача притулку до країни, де, за його чи її словами, існує ризик переслідування.

88. Зокрема, це означає, що заява про притулок не повинна відхилятися винятково на підставі того, що вона була подана після одержання запиту про екстрадицію органами влади запитуваної Держави, чи після того, як шукач притулку дізнався про запит про його чи її екстрадицію. У доступі до процедур притулку може бути відмовлено, тільки якщо встановлено, що дана особа вже одержала захист згідно зі стандартами Конвенції 1951 р. в іншій країні, чи що у нього чи неї міг бути доступ до процедури визна­чення притулку чи захисту в іншій країні. 122 В всіх інших випадках запитувана Держава повинна про-

вести незалежну оцінку заяви про притулок заявника. З причин, викладених вище, визначення статусу біженця має проводитися органами запитуваної Держави, відповідальними за притулок. 123

89. Як відзначалося вище, провадження з питань притулку, що проходить на момент подачі запиту про екстрадицію, повинне, зазвичай, продовжуватися в запитуваній Державі. 124

90. Факт подачі запиту про екстрадицію сам по собі не дає підстави для відхилення заяви про притулок, поданої розшукуваною особою; крім того, заява про притулок не може вважатися явно не­обгрунтованою чи зловживаючою винятково у зв'язку з існуванням запиту про екстрадицію. Це також застосовно, якщо особа подала заяву про притулок після того, як довідалася про запит про екстради­цію, оскільки це може

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные