Право беженцев в международном праве

запитуваної Держави.

А. Обсяг і зміст принципу невидворення в міжнародному праві щодо біженців і прав людини

1. Захист від видворення в міжнародному праві щодо біженців

8. Принцип невидворення, що забороняє примусове вигнання біженців на території з ризиком пе­реслідування, є наріжним каменем міжнародного режиму захисту біженців. 5 Викладений у Статті 33 Конвенції 1951 р. ,6 він складає фундаментальний принцип, відхилення від якого не допускаються. 7 При­нцип невидворення, встановлений у Статті 33 Конвенції 1951 p. , також є частиною звичайного міжна­родного права. Як такий, він обов'язковий для всіх Держав, включаючи Державу, яка ще не підписала Конвенцію 1951 р. та/або Протокол до неї 1967 р. 8

9. У Статті 33(1) Конвенції 1951 р. сказано:

«Договірні держави не будуть жодним чином висилати чи повертати біженця на кордон територій, де його [її] життю чи свободі загрожує небезпека внаслідок його [її] раси, релігії, громадянства, прина­лежності до певної соціальної групи чи політичних переконань».

10. Це положення повною мірою застосовне в контексті екстрадиції. Це очевидно з формулювання Статті 33(1) Конвенції 1951 р

, у якій йдеться про неприпустимість висилання чи повернення «жодним чином». Розглядаючи різні проблеми екстрадиції, що стосуються біженців, Виконавчий комітет Про­грами УВКБ ООН, серед іншого:

«(b) підтвердив фундаментальний характер загальновизнаного принципу невидворення;

(c) визнав, що біженці повинні бути захищені від екстрадиції в країну, де у них є вагомі причини очі­кувати переслідування на підставах, перерахованих у Статті 1А(2) Конвенції 1951 p. ;

(d) закликав Держави «забезпечити належне відображення принципу невидворення в договорах про екстрадицію й у національному законодавстві, якщо застосовно»;

(e) висловив надію, що принцип невидворення буде належним чином врахований в ході виконання існуючих договорів про екстрадицію. »9

11. Захист Статті 33(1) поширюється на будь-яку особу, яка є біженцем у значенні Конвенції 1951 p. , тобто на будь-яку особу, що відповідає визначенню біженця Статті 1А(2) Конвенції 1951 р. («критерії включення»),10 і не охоплена жодним положенням про виключення цієї Конвенції. 11 Принцип невидво-рення, передбачений у Статті 33(1) Конвенції 1951 p. , також застосовується до осіб, що відповідають критеріям допуску, перерахованим у Статті 1 Конвенції 1951 p. , але які ще не одержали формального визнання статусу біженця. 12 Це особливо важливо для шукачів притулку. Оскільки вони можуть ви­явитися біженцями, шукачів притулку не можна повертати чи видворяти до остаточного визначення 'їхнього статусу. 13

12. Принцип невидворення стосується не тільки країни походження біженця, але також іншої краї­ни, у якій у нього чи в неї виникає обґрунтований страх переслідування з однієї чи більше причин, перерахованих у Статті 1А(2) Конвенції 1951 p. , чи з якої його чи її можуть направити в країну, де існує ризик переслідування з причин, зазначених у Конвенції. 14

13. Відповідно до міжнародного права щодо біженців, виняток з принципу невидворення допуска­ються тільки в обставинах, передбачених у Статті 33(2), у якій сказано:

«Однак [Стаття 33(1)] не може застосовуватися до біженців, які в силу поважних причин вважа­ються загрозою безпеці країни, у якій вони перебувають, чи засуджених вироком, що набув чинності, за здійснення особливо тяжкого злочину,

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные