Право беженцев в международном праве

до Статей 55(с) і 56 Статуту, Члени Організації Об'єднаних Націй зобов'язуються вжи­вати заходів для досягнення цілей ООН, включаючи загальну повагу і дотримання прав людини й ос­новних свобод для усіх без винятку, незалежно від раси, статі, мови і релігії. 31

23. Зобов'язання за міжнародним правом щодо біженців і прав людини мають перевагу перед зобов'язаннями, що випливають з інших міжнародних договорів, також у контексті зусиль Держав по боротьбі і запобіганню тероризму. 32 У цьому відношенні Рада безпеки ООН і Генеральна Асамблея не­одноразово заявляли, що Держави зобов'язані забезпечити відповідність усіх заходів по боротьбі з те­роризмом 'їхнім зобов'язанням за міжнародним правом, зокрема, міжнародним правом з прав людини, захисту біженців і гуманітарним правом. 33 Обидва органи прямо посилалися на зобов'язання Держав по Конвенції 1951 р. і Протоколу 1967 p. , включаючи принцип невидворення. 34 Необхідність повного дотримання Державами своїх зобов'язань за міжнародним правом, зокрема, за міжнародним правом з прав людини, правом щодо захисту біженців і гуманітарним правом було специфічно підкреслено в контексті екстрадиції в Плані дій, який додається до Глобальної контртерористичної стратегії Органі­зації Об'єднаних Націй, прийнятої Генеральною Асамблеєю 6 вересня 2006 р.

В. Застосування принципу невидворення у разі екстрадиції біженців або шукачів притулку

1. Біженці

Запит про екстрадицію з країни походження біженця35

24. Якщо екстрадиції біженця вимагає його чи її країна походження, запитувана Держава не може відповідно до Статті 33(1) Конвенції 1951 р

і за звичайним міжнародним правом провести екстради­цію розшукуваної особи. У таких випадках принцип невидворення в міжнародному праві із захисту біженців встановлює обов'язкову заборону на екстрадицію, якщо тільки органи запитуваної Держа­ви не встановили, що розшукувана особа підпадає під дію одного з винятків, встановлених у Статті 33(2) Конвенції 1951 р. 36 Однак навіть якщо це і так, запитувана Держава повинна дотримуватися своїх зобов'язань щодо невидворення відповідно до права з прав людини. 37

25. Це також цілком застосовно у випадках, коли Держава, що подала запит, дала запевнення про те, що дана особа не буде піддаватися переслідуванню чи іншим формам шкоди після видачі. На дум­ку УВКБ ООН, подібні зобов'язання, що зазвичай іменуються «дипломатичними запевненнями», не повинні братися до уваги, якщо йдеться про пряме чи опосередковане повернення біженця, який ко-ристається захистом Статті 33(1) Конвенції 1951 р. , у країну походження. 38 Це пояснюється тим, що країна притулку вже прийняла рішення з індивідуальної справи і визнала, що у біженця є обґрунтова­ний страх переслідування в країні походження. Як тільки країна притулку дійшла до такого висновку, Держава, що відправляє, не може звертатися до того ж агента переслідування за запевненнями в тому, що з біженцем будуть добре поводитися після повернення, оскільки це суперечить захисту, наданому в рамках Конвенції 1951 р. 39

Запит про екстрадицію від іншої країни, крім країни походження біженця

26. Якщо екстрадиції вимагає не країна походження біженця, то запитувана Держава, проте, має вивчити, чи відповідає видання біженця її зобов'язанням щодо невидворення відповідно до міжнарод­ного права щодо біженців і прав людини. 40 Для цього запитувана Держава має переконатися, що екс­традиція не ставить біженця перед ризиком переслідування, катувань чи іншого непоправного збитку в такій країні, чи наступного видворення

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные