Право беженцев в международном праве

в країну походження або у третю країну, де існує такий ризик.

27. У ході вищевказаного визначення, запитувана Держава має оцінити становище, у якому опи­ниться розшукувана особа у разі його чи її екстрадиції до Держави, що подає запит. Якщо надані дип­ломатичні запевнення щодо поводження з біженцем після видання, їх слід розглядати у світлі усіх від­повідних обставин.

28. Відповідно до міжнародного права з прав людини, Держава може видворити особу в іншу краї­ну на підставі дипломатичних запевнень, тільки якщо такі запевнення ефективно знімають ризик того, що дана особа піддасться серйозним порушенням прав людини. Для цього необхідно встановити, що ці запевнення

(і) є придатними засобами усунення небезпеки для даної особи, і що (іі) запитувана Держава може сумлінно вважати 'ix надійними. 41

29. Хоча визначення придатності і надійності дипломатичних запевнень у випадках, що допуска­ють смертну кару, проходить відносно просто, використання цих критеріїв у справах, що включають ризик катувань чи інших форм поганого поводження, часто більш проблематичне. 42 У доповіді, де, серед іншого, наводяться приклади практики Держав щодо дипломатичних запевнень, Спеціальний допові­дач з катувань й інших форм жорстокого, нелюдського чи принизливого поводження чи покарання висловив думку, що «запевнення ненадійні і неефективні в захисті від катувань і поганого поводження: такі запевнення зазвичай надходять від Держав із систематичною практикою катувань; виявилося, що механізми моніторингу після повернення не дають гарантій проти катувань; дипломатичні запевнення не є юридичне обов'язковими, тому вони не несуть ніяких юридичних наслідків і ніякої відповідаль­ності за порушення; у особи, яку повинні захищати запевнення, немає жодних засобів захисту у разі 'їх­нього порушення. Таким чином, Спеціальний доповідач вважає, що Держави не можуть покладатися на дипломатичні запевнення як гарантію проти катувань і поганого поводження, якщо є вагомі підстави вважати, що особа може зазнати катувань чи поганого поводження після повернення

»43

30. На думку УВКБ ООН, дипломатичні запевнення, дані в контексті запиту про екстрадицію бі­женця, поданого іншою країною, крім його чи її країни походження, повинні розглядатися за тим же принципом. Для виконання своїх зобов'язань щодо невидворення в рамках міжнародного права по за­хисту біженців, запитувана Держава повинна оцінити придатність і надійність таких запевнень як га­рантії проти ризику переслідування в запитуваній Державі, чи небезпеки наступного переміщення в країну походження чи будь-яку іншу країну, де розшукувана особа може зазнати переслідувань. 44

2. Шукачі притулку

Запит про екстрадицію з країни походження шукача притулку

31. Шукачі притулку захищені від видворення Статтею 33(1) Конвенції 1951 р. і звичайним міжна­родним правом на весь період процедури надання притулку. Запитувана Держава не може провести екстрадицію шукача притулку в його чи її країну походження, доки не буде розглянута його чи її заява про притулок, включаючи етап апеляції. 45

32. Це також актуально, якщо Держава, що подає запит, надала дипломатичні запевнення щодо поводження із шукачем притулку у разі повернення. УВКБ ООН вважає, що в таких випадках орга­ни влади приймаючої Держави, що вирішують питання про притулок, не повинні розглядати дипло­матичні запевнення Держави, що подає запит, встановлюючи наявність обґрунтованого страху пере­слідування у конкретної зацікавленої особи. Оцінюючи значення дипломатичних запевнень у таких

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные