Право беженцев в международном праве

країнах. 57 В інших положення про невидворення визнаних біженців поширюється також на шукачів притулку. Статті про невидворен­ня в законах про екстрадицію чи іноземців, що встановлюють загальну заборону на видворення, вклю­чаючи шляхом екстрадиції, будь-якої особи, життя чи свобода якої виявляться під загрозою в країні, щ подає запит, можуть також застосовуватися до біженців і шукачів притулку.

39. УВКБ ООН вважає, що в національному законодавстві мають бути прямі положення, що зобов'язують зацікавлені органи відмовляти в екстрадиції біженця чи шукача притулку, якщо це супере­чить зобов'язанням Держави про невидворення за міжнародним правом щодо біженців і прав людини. Як вимога міжнародного права, що має враховуватися в контексті екстрадиційного провадження щодо біженців і шукачів притулку, такі положення є важливою гарантією. Однак зобов'язання не проводити екстрадицію розшукуваної особи, якщо це буде порушенням принципу невидворення за міжнародним правом щодо біженців та/або правом з прав людини, є обов'язковим для запитуваної Держави, навіть якщо національне законодавства не містить прямої заборони на екстрадицію на цій підставі. 58

2. Інші важливі положення і принципи законодавства про екстрадицію і їхня кореляція з принципом невидворення

Дискримінаційні положення

40. У ряді договорів про екстрадицію, міжнародних актах про придушення, запобігання і покаран­ня за тероризм і інші типи міжнародної злочинності, а також у національних законах про екстрадицію містяться положення, згідно з якими запитувана Держава може чи повинна відмовити в екстрадиції, якщо вважає, що запит про екстрадицію за звичайні кримінальні злочини був поданий з метою пере­слідування та/або з дискримінаційним наміром. Це підстава для відмови в екстрадиції - що часто в міжнародному праві іменується «дискримінаційним положенням» - тісно пов'язана з положенням про невидворення Статті 33(1) Конвенції 1951 р. 59

41

На думку УВКБ ООН, для дотримання зобов'язань про невидворення запитуваної Держави за міжнародним правом щодо біженців, ця гарантія законодавства про екстрадицію повинна стати обов'язковою, а не залежною від волі запитуваної Держави. 60 Однак слід зазначити, що обсяг дискримі­наційних положень у законодавстві про екстрадицію більш обмежений і відрізняється в критичних аспектах від принципу невидворення в міжнародному праві щодо біженців. Таким чином, не слід пок­ладатися на дискримінаційні положення як на єдиний інструмент забезпечення невидворення біженців або шукачів притулку в екстрадиційних процедурах. 61 Таким чином, відносно екстрадиції біженців або шукачів притулку запитувана Держава залишається зв'язаною своїм зобов'язанням щодо невидворення в рамках міжнародного права щодо біженців, не рахуючи міжнародного права з прав людини.

Інші підстави для відмови в законодавстві про екстрадицію

42. До біженця чи шукачу притулку можуть застосовуватися інші підстави для відмови в рамках законодавства про екстрадицію. Запитувана Держава може відмовити в екстрадиції, якщо вважає, що злочин, у зв'язку з яким її вимагають, має політичний характер («виняток для політичних злочинів»). 62 З 1970х pp. обсяг цієї підстави для відмови значно звузився зі зростанням кількості злочинів, що були визнані неполітичними для цілей екстрадиції в договорах про екстрадицію й інших міжнародних актах, включаючи ряд конвенцій і протоколів, що стосуються різних аспектів тероризму. Проте, наскільки передбачено національним законодавством, виняток для політичних злочинів може застосовуватися у випадках, що стосуються біженця чи шукача притулку. 63

43. Залежно від обставин, в екстрадиції

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные