Право беженцев в международном праве

можуть також відмовити, якщо є ризик смертної кари в Державі, що подає запит;64 на підставі базових визначень правосуддя і справедливості запитуваної Де­ржави;65 чи з гуманітарних міркувань. 66 Зокрема, у справах, що передбачають смертну кару, перешкоди для екстрадиції можуть бути зняті, якщо Держава, що подає запит, дасть надійні запевнення про те, що смертна кара не буде вимагатися чи застосовуватися до розшукуваної особи. Також запевнення іноді

даються у випадку сумнівів з приводу справедливого суду. Однак важливо відзначити, що такі запев­нення не повинні переважувати зобов'язання запитуваної Держави не повертати біженця чи шукача притулку туди, де існує ризик переслідування, катування чи іншої непоправної шкоди, як передбачено в міжнародному праві щодо біженців і прав людини. 67

Інші важливі принципи законодавства про екстрадицію

44. Інші принципи законодавства про екстрадицію можуть також застосовуватися до біженця в рамках відповідного договору про екстрадицію та/або законодавства:

• За правилом «винятковості», Держава, що подає запит, може переслідувати вислану особу тільки за ті злочини, щодо яких була проведена екстрадиція, якщо тільки запитувана Держава не дасть згоду на інше.

• Законодавство про екстрадицію може також вимагати згоди запитуваної Держави на наступну ре-екстрадицію розшукуваної особи з Держави, що подає запит, в третю країну за злочини, вчинені до його чи її екстрадиції з запитуваної Держави.

• Крім того, законодавство про екстрадицію традиційно дозволяє запитуваній Державі проводити екстрадицію за умови, що розшукувану особу повернуть назад після суду для відбування його чи її вироку.

45. Ці традиційні принципи законодавства про екстрадицію є важливими правовими гарантіями для розшукуваної особи. Однак, з огляду на їхній конкретний і чітко визначений обсяг, вони самі по собі в контексті притулку не дають біженцям і шукачам притулку достатнього захисту від повернення туди, де існує ризик переслідування, катувань чи іншої непоправної шкоди

Запитувана Держава по­винна узгодити видання розшукуваної особи зі своїми зобов'язаннями щодо невидворення в рамках міжнародного права щодо біженців і прав людини. Зокрема, ні правило винятковості, ні гарантія Де­ржави, що подає запит, щодо ре-екстрадиції чи повернення після кримінального провадження не може виправдати екстрадицію біженця чи шукача притулку в країну походження чи будь-яку іншу країну, де розшукувана особа може піддатися ризику переслідування. 68 У разі екстрадиції біженця, коли об­ставини у виняткових випадках виправдують застосування Статті 33(2) Конвенції 1951 p. , можуть за­стосовуватися положення про невидворення міжнародного права з прав людини для запобігання його чи її екстрадиції. Якщо екстрадицію біженця чи шукача притулку вимагає інша Держава, крім країни походження, то запитувана Держава повинна проаналізувати, чи не зазнає розшукувана особа після видачі ризику переслідування, катувань чи іншої непоправної шкоди. 69

ПРОЦЕДУРИ ЕКСТРАДИЦІЇ! МІЖНАРОДНИЙ ЗАХИСТ БІЖЕНЦІВ

А. Загальні міркування

46. Традиційно, екстрадиція вважалася питанням, що стосується тільки двох Держав, і розшукува­на особа могла опротестувати свою видачу Державі, що подає запит, тільки посилаючись на можливе порушення застосовного договору між країнами. З розвитком міжнародного права щодо біженців і прав людини позиція окремої особи в ході процесу екстрадиції кардинально змінилася. Рішення запи­туваної Держави щодо запиту про екстрадицію, очевидно, впливає на зацікавлену особу. З огляду на

<< 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 >>

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные