Правовое регулирование деятельности абонентов сети Интернет

існуючих юридичних понять або правових норм, чи створювати абсолютно нові юридичні правила й правові норми.

Справедливості заради, слід зазначити, що все ще існує точка зору, що принципово заперечує необхідність «правового регулювання в інтернеті». Пояснення цієї точки зору можна знайти в історії розвитку інтернету. У початковий період часу інтернет-співтовариство складали високоінтелектуальні, освічені індивідууми, які належали до досить однорідного наукового середовища. Сформовані правила поведінки (саморегулювання) у цьому невеликому співтоваристві при використанні інтернету були досить прості й демократичні: кожний був вільний робити все, що він бажав, але при цьому, не наносячи збиток іншим і не порушуючи працездатність мережі Інтернет. Але, з різким зростанням обсягу суспільних відносин, які реалізовувалися за допомогою мережі Інтернет, значним збільшенням кількості суб'єктів, що використовують Інтернет у різних сферах діяльності, а також з різким збільшенням відмінностей цих суб'єктів щодо соціально-економічних, культурних, освітніх, релігійних, національних, тендерних і т. п. ознак романтичний період розвитку Інтернет минувся. У більшості випадків на зміну механізмам саморегулюванні, які виявилися малоефективними при забезпеченні захисту прав та інтересів суб'єктів у таких умовах, повинні були прийти традиційні правові механізми.

Тому висловимо попереднє припущення про те, що для регулювання другої групи суспільних відносин можуть застосовуватися такі правові норми, які:

- звичайно застосовуються в процесі правового регулювання цих відносин в умовах, коли не використовується мережа Інтернет;

- звичайно застосовуються в процесі правового регулювання цих відносин, але із внесеними змінами, обумовленими особливостями реалізації суспільних відносин в умовах використання мережі Інтернет і інтернет-технологій;

- були наново створені винятково через наявність особливостей реалізації суспільних відносин, обумовлених використанням мережі Інтернет і інтернет-технологій.

2. Захист права на приватність користувачів Інтернет.

Право на приватність та Інтернет - два явища, які з'явилися у двадцятому столітті і зобов'язані йому своїм народженням. Перше з'явилося раніше, на початку століття. Друге - на півстоліття пізніше, і як молодше спробувало похитнути старше, звести приватність мешканців кібернетичного простору - користувачів Інтернет - нанівець.

Як зазначив один з авторів, в журналі "Економіст" за травень 1999 року, за назвою "Кінець приватності":

Обсяг даних, що записуються про людей буде продовжуватися розширюватися драматично

Диспути про приватність стають все більш різкими. Спроби стримати суспільство суцільного спостереження через нові закони будуть посилюватися.

Ось стрімкий прогноз: всі ці спроби стримати поширення хвилі електронного втручання в приватність будуть провалені. . . люди почнуть відчувати, що вони просто не мають приватності. Це буде знаменувати одну з найбільших соціальних змін сучасного часу. . .

Однак, напевно, автор цих песимістичних рядків перебільшує. Ідея приватності, яка нерозривно пов'язана із категорією свободи особистості, здатна суттєво впливати на самий розвиток інформаційного суспільства. Здатна об'єднувати людей, які цінують власну інформаційну свободу. Є непоодинокі випадки, коли завдяки наполегливості користувачів у відстоюванні своїх інтересів, вдалося запобігти або припинити порушення приватності в Інтернет.

Так, у 1996 році, компанія Yahoo зустріла публічний протест через застосування системи пошуку людей. Можливості системи дозволяли опрацювати дані про 175 мільйонів людей, вибравши їх із списків прямої розсилки реклами. Після отримання претензій, Yahoo вирішила знищити дані з

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11