Предмет и функции философии

План

Предмет філософії та коло її основних проблем

Функції філософії

Висновки

Використана література

Предмет філософії та коло її основних проблем

Зміст предмета філософії формувався історично залежно від рівня розвитку культури. На ранніх етапах існування філософії вона містила всю сукупність знань про природу, космос і людину. Не випадково філософи Античності були вченими-універсалами, вченими енциклопедистами. Першу спробу виокремити філософію в особливу галузь теоретичного знання зробив давньогрецький філософ Аристотель (384-322 рр. до н. е. ). Філософія, на його думку, це знання, позбавлене чуттєвої конкретності, знання "про причини і начало", "про сутність", "про суттєве як такс взагалі". Радикальні зміни у визначенні предмета філософії почалися наприкінці XVI - на початку XVII ст. , коли виникає експериментальне природознавство і починається процес відмежовування від філософії конкретних наук-спочатку механіки земних та небесних тіл, астрономії та математики, потім фізики, хімії, біології тощо. У цих умовах філософія опинилася у становищі шекспірівського короля Ліра, який на старості літ роздав дочкам своє царство, а вони вигнали його на вулицю, мов жебрака. Але розмежування між філософією та спеціальними науками сприяло формуванню специфічного предмета філософії. Цю специфіку можна з'ясувати через порівняння з предметами конкретних наук. Вони подібні і водночас різні. Виокремимо ряд аргументів.

1. Філософія, так само як і наука, є знанням загального; і філософія, і наука відображають світ у поняттях і категоріях. Інші науки, постаючи обмеженими своїми предметами, узагальнюють лише в їх межах

Для філософії ж характерна наявність категорій, що мають дуже широкий рівень узагальнення, таких як "закон", "буття", "дух", "свідомість", "причинність" тощо.

2. Наукове знання г точним, однозначним і тому загальноприйнятим для всіх людей, а філософське- поліфонічним, плюралістичним. Це означає, що на ті самі питання в різних філософських школах лаються неоднакові відповіді, які, що досить суттєво, мають рівноцінне значення. Інакше кажучи, у філософії не існує однозначних і загальноприйнятих положень.

3. Зближає науку з філософією і та обставина, що філософія, як і наука, прагне логічно обґрунтувати свої положення, довести їх, висловити в теоретичній формі. Але наукове знання об'єктивне, нейтральне щодо людських цілей і цінностей. Фізичні і хімічні формули не підлягають моральній оцінці. Філософський погляд на світ завжди суб'єктивний, "небезсторонній": істини філософії відбиваються крізь призму життєвих інтересів і цілей людей. Інакше кажучи, філософське мислення пов'язане з цілеспрямуванням і формуванням цінностей, наукове ж- реалізує вже поставлене завдання, мсту або систему цінностей. Наука відповідає на питання "чому?", а філософія - на питання "для чого, з якою метою?".

4. Специфічною формою знання є закони науки як відображення об'єктивних зв'язків, відношень, що мають усталений характер за певних обставин. Знання законів хімії, фізики, біології дає можливість людині ефективно будувати свою практичну діяльність і навіть передбачити її наслідки. На відміну від науки, особливо природознавства, філософія не має емпіричних законів. Не має філософія і методів пізнання на зразок експериментальних чи математичних.

5. Якщо наука є формою пізнання об'єктивних, незалежних від діяльності людини, інваріантних до неї структур матеріального світу, тобто спрямована на пізнання зовнішнього стосовно людини світу,

1 2 3 4 5 6 7