Преступности несовершеннолетних
4). Негативний вплив мікросередоеища. Підліткам властиве підвищене прагнення до спілкування, що полегшує їх соціалізацію. Знайшовши для себе референтну групу, підліток дуже дорожить своїм становищем у ній. Однак часто-густо він не може критично осмислити ситуацію. Груба сила, цинізм, нахабність, знущання над слабшими, що пропонує йому така група, сприймаються як еталон Поведінки. Авторитетами нерідко є особи з солідним кримінальним досвідом. І тут роль дорослих у втягненні підлітків до злочинної діяльності прослідковується досить чітко.
Колишні "тусовки" підлітків із своїми знаками розрізнення — черепами, металевими бляхами тощо — втрачають сенс. Тепер створюються мобільні "бригади" по 10—20 осіб, які "працюють" під керівництвом дорослих, хоча у багатьох випадках виявляють і власну ініціативу: охорона "авторитетів", обкладання "податками", знищення на замовлення торговельних точок, наркобізнес і т п. Частина угруповань має гастролерський характер (викрадення автомобілів, крадіжки у сільській місцевості тощо).
5). Вади у діяльності правоохоронних органів щодо профілактики злочинів неповнолітніх. Зокрема, слабо працюють підрозділи кримінальної міліції у справах неповнолітніх, орієнтуючись головним чином на розкриття вже вчинених злочинів. Має місце небажання співробітників проявляти активність у виявленні підлітків, яких слід ставити на облік і проводити з ними індивідуальну профілактичну роботу
3. Кримінологічна характеристика особистості неповнолітнього злочинця
При характеристиці особи неповнолітніх злочинців не можна ототожнювати їх з віковими особливостями. Вікові особливості притаманні всім підліткам і далеко не завжди є елементами “механізму” злочинної поведінки. Своєрідність, особливість рис неповнолітніх злочинців обумовлюють вчинення ними злочинів і притаманні саме підліткам.
Соціально-демографічні особливості характеристики неповнолітніх злочинців пов’язані перш за все з тим, що злочини вчиняються переважно особами чоловічої статі старше 15 років, і з тим, що “злочинна активність” в середовищі різних вікових груп має значні розбіжності. Це пов’язано з особливостями статусу, рівнем розвитку, умовами виховання і контролю.
Характерні особливості особи набуваються залежно від сімейного стану. Незважаючи на те, що факт виховання підлітка в неповній чи неблагополучній сім’ї не є вирішальною ознакою неповнолітніх злочинців, все ж наявність обставин, які обмежують можливості сім’ї у вихованні дітей, чинить негативний вплив.
Особливості культурно-освітньої характеристики пов’язані із стійким відставанням за освітнім рівнем підлітків, що вчиняють злочини, від своїх однолітків.
У сфері досугу і побуту у більшості неповнолітніх злочинців переважає безцільне проводження часу (так звані “тусовки”). Нерідко роль лідерів у таких групах займають особи з негативною направленістю.
Останнім часом спостерігається збільшення нервово-психічних розладів у підлітків, що вчинили злочин, у порівнянні як з попередніми роками, так і в порівнянні з тими, що злочини не вчинили.
Кримінологи виділяють декілька типів неповнолітніх злочинців, основними серед яких є:
• що скоїли злочини внаслідок випадкового збігу обставин всупереч загальній позитивній направленості;