Преступности несовершеннолетних

в Україні" записано: "Держава гарантує працездатній молоді надання першого робочого Місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах".

4). Негативний вплив мікросередоеища. Підліткам властиве підвищене прагнення до спілкування, що полегшує їх соціалізацію. Знайшовши для себе референтну групу, підліток дуже дорожить своїм становищем у ній. Однак часто-густо він не може критично осмислити ситуацію. Груба сила, цинізм, нахабність, знущання над слабшими, що пропонує йому така група, сприймаються як еталон Поведінки. Авторитетами нерідко є особи з солідним кримінальним досвідом. І тут роль дорослих у втягненні підлітків до злочинної діяльності прослідковується досить чітко.

Колишні "тусовки" підлітків із своїми знаками розрізнення — черепами, металевими бляхами тощо — втрачають сенс. Тепер створюються мобільні "бригади" по 10—20 осіб, які "працюють" під керівництвом дорослих, хоча у багатьох випадках виявляють і власну ініціативу: охорона "авторитетів", обкладання "податками", знищення на замовлення торговельних точок, наркобізнес і т п. Частина угруповань має гастролерський характер (викрадення автомобілів, крадіжки у сільській місцевості тощо).

5). Вади у діяльності правоохоронних органів щодо профілактики злочинів неповнолітніх. Зокрема, слабо працюють підрозділи кримінальної міліції у справах неповнолітніх, орієнтуючись головним чином на розкриття вже вчинених злочинів. Має місце небажання співробітників проявляти активність у виявленні підлітків, яких слід ставити на облік і проводити з ними індивідуальну профілактичну роботу

Відсутня взаємодія з громадськістю. Що ж до служби в справах неповнолітніх, то вона сьогодні не в змозі дієво займатися профілактикою злочинів: бракує кадрів та фінансування. До мінімуму зведено правове виховання підростаючого покоління. Все це призводить до того, що неповнолітні правопорушники стверджуються у своїй безкарності, що, своєю чергою, сприяє їх подальшій криміналізації.

3. Кримінологічна характеристика особистості неповнолітнього злочинця

При характеристиці особи неповнолітніх злочинців не можна ототожнювати їх з віковими особливостями. Вікові особливості притаманні всім підліткам і далеко не завжди є елементами “механізму” злочинної поведінки. Своєрідність, особливість рис неповнолітніх злочинців обумовлюють вчинення ними злочинів і притаманні саме підліткам.

Соціально-демографічні особливості характеристики неповнолітніх злочинців пов’язані перш за все з тим, що злочини вчиняються переважно особами чоловічої статі старше 15 років, і з тим, що “злочинна активність” в середовищі різних вікових груп має значні розбіжності. Це пов’язано з особливостями статусу, рівнем розвитку, умовами виховання і контролю.

Характерні особливості особи набуваються залежно від сімейного стану. Незважаючи на те, що факт виховання підлітка в неповній чи неблагополучній сім’ї не є вирішальною ознакою неповнолітніх злочинців, все ж наявність обставин, які обмежують можливості сім’ї у вихованні дітей, чинить негативний вплив.

Особливості культурно-освітньої характеристики пов’язані із стійким відставанням за освітнім рівнем підлітків, що вчиняють злочини, від своїх однолітків.

У сфері досугу і побуту у більшості неповнолітніх злочинців переважає безцільне проводження часу (так звані “тусовки”). Нерідко роль лідерів у таких групах займають особи з негативною направленістю.

Останнім часом спостерігається збільшення нервово-психічних розладів у підлітків, що вчинили злочин, у порівнянні як з попередніми роками, так і в порівнянні з тими, що злочини не вчинили.

Кримінологи виділяють декілька типів неповнолітніх злочинців, основними серед яких є:

• що скоїли злочини внаслідок випадкового збігу обставин всупереч загальній позитивній направленості;

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы