Принятие политического решения

План 

1. Боротьба за прийняття політичного рішення в офіційних органах.  

2. Легітимність рішення.  

3. Лобізм, групи тиску при прийнятті рішення.  

4. Вплив поведінки відхилу на політичне рішення.  

5. Вплив прийнятого політичного рішення на можливий розвиток політичної ситуації 

Висновки.  

Література.


1. Боротьба за прийняття політичного рішення в офіційних органах

Підготовка й розробка політичного рішення змінюється етапом прийняття, який не є простим актом голосування й підтвердження рішення, а є складною системою відносин і дій. Його можна охарактеризувати як боротьбу за прийняття політичного рішення.

Ця боротьба розгортається з моменту виникнення проблеми як такої, впливає на розробку рішення та його вибір, що розглядалось у попередньому розділі. Далі необхідно виявити й описати процес прийняття рішення в системі державної влади - від парламентського обговорення до акту прийняття включно. При цьому слід враховувати не тільки формальний розвиток процесу, а й вплив неформальних структур і прихованих сил, особливо в умовах гострої внутрішньополітичної боротьби.

Умови парламентської демократії сформували деяку загальну традицію проходження дебатів, прийняття рішень, протистояння більшості й опозиції. Сьогодні йде становлення, вироблення основ українського парламентаризму

Важливо, щоб вітчизняний парламент дійсно враховував європейські традиції функціонування законодавчої влади, прийняв і розвинув їх позитивні риси.

Боротьба між більшістю й опозицією у двопартійній і багатопартійній системах істотно відмінна. В умовах двопартійної результати голосування з політичних проблем більш передбачувані, а при багатопартійній набувають великого значення погодження між фракціями, міжпарламентські групи, боротьба за "болото" тощо. Вибори без опори на партії, як це сталося в Україні, призвели до того, що знадобився певний період, поки самі депутати розібрались у своїх позиціях, і викристалізувалася "більшість" і "опозиція".

Складніше проходить рішення у двопалатному парламенті, коли потрібне погодження позицій палат залежно від змісту законопроекту. Подібна традиція існує в США, де розподіл функцій сенату й палати представників дає змогу не перехрещувати проблеми. Однак якщо справа торкається проходження законопроекту, то залучаються обидві палати.

Особлива увага приділяється питанню про взаємовідносини, розподіл повноважень парламенту і президента. У більшості держав СНД виявилась тенденція до створення президентсько-парламентських республік. Вчені-політологи пояснюють це бажанням народу персоніфікувати в особі конкретної людини відповідальність за подальшу долю держави.

Але існує механізм реалізації повноважень президента, який у багатьох випадках обмежується законодавчою владою. Тобто діє класична ідея "стримань і противаг". Тому будь-яке рішення є результатом певної взаємодії парламенту та президента, як це встановлено Конституцією. Наприклад, розглянемо формальну схему проходження законодавчих пропозицій у конгресі США. Шлях законопроектів у конгресі дуже складний. Вони вносяться в кожну з палат. Залежно від змісту палати спрямовують їх в один або кілька постійних комітетів, які в свою чергу передають пропозицію на розгляд своїм підкомітетам. Як правило, жодна з палат не починає розглядати законопроект, поки не отримає від комітету доповіді про підсумки його обговорення в комітеті та рекомендації. Під час дебатів з приводу законопроекту на засіданні палат до його тексту можуть

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы