Прилагательное. Синонимика прилагательных и косвенных падежей существительных

 Реферат на тему:
Прикметник. Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників

Прикметник. Уживання деяких форм прикметників

І. Повні та короткі форми прикметників

За типом закінчення у сучасній українській мові розрізняють повні (відмінювані) та короткі (невідмінювані) форми прикметників.

Звичайною для української мови є повна форма прикметників: високий, синій, чудова, зелена, глибоке, чорне, розумні, ясні. Повні прикметники мають два різновиди — стягнений і нестягнений. Нестягнені варіанти (як паралельні до стягнених) можливі тільки у називному і знахідному відмінках однини прикметників жіночого і середнього роду (висока — високая, глибоку — глибокую, ясне — яс-неє, далеке — далекеє), а також у називному і знахідному відмінках множини (сильні—сильнії, веселі—веселії).

Повні прикметники (при наявності варіантів — у стягненій формі) належать до стилістично нейтральних форм, які використовуються без будь-яких функціональних обмежень. Нестягнені варіанти повних прикметників використовуються переважно у фольклорі і (з метою стилізації під усну народну творчість) у поезії:

Ой і зійди, зійди Ти, зіронько вечірняя, Ой вийди, вийди, Дівчинонько моя вірная! (нар. пісня);

Сріблясті потоки із місяця ллються, Сріблястії звуки з-під лютні несуться (А. Кримський).

Окремі повні прикметники чоловічого роду у називному — знахідному відмінках однини утворюють короткі (з нульовим закінченням) форми: вартий — варт, винний — винен, годний — годен, дрібний — дрібен, живий — жив, здоровий — здоров, ладний — ладен, певний — певен, повний — повен, потрібний — потрібен, правий — прав, радий — рад, срібний — срібен, ясний — ясен. Сферою використання коротких прикметників є фольклор, розмовне мовлення, поезія, наприклад:

Ой славен козак да старший Павло Хвалився конем перед королем. .

(нар. пісня);

Чом, Дунає, став ти мутен, Став ти мутен, каламутен?

(П. Куліш);

Благословен останній альпініст, Що буде вгору дертися по скелі!

(Л. Костенко).

II. Варіанти відмінкових форм прикметників

Прикметники чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини мають паралельні форми: на нижньому — на нижнім, на останньому — на останнім, на безкрайому — на безкраїм. Стилістично форми не диференціюються, використовуються у всіх стилях, хоча вживання форми на -ім у науковому і — особливо — в офіційно-діловому стилі не рекомендується. Частіше вживається форма на -ому. Прикметники із закінченням -ім (-їм) активно функціонують у поетичних творах:

Поїзд мене забере: крізь прочинені двері,

не зупиняючись, тихо мене забере,

і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі,

ми поїдем в диму зеленавім печерських дерев

(І. Малкович);

Там Сварог схиливсь над стернями, вкутав голову туманами і ворушить тихо віями, як лісами в білім інею

(Т. Осьмачка).

Ступені порівняння прикметників

В українській мові розрізняють два ступені порівняння — вищий і найвищий, які можуть виражатися простими (синтетичними) і складеними (аналітичними) формами. Ступені порівняння властиві тільки якісним прикметникам.

І.

1 2 3 4 5 6

Похожие работы