О выплате вознаграждения авторам аудиовизуальных произведений

його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і(або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

3. Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше" [4].

Відповідно до статті 28 нової редакції Закону, авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, а на твори, створені у співавторстві, — протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора [5].

Після набрання чинності Закону України "Про авторське право і суміжні права" було внесено відповідні зміни до Цивільного кодексу Української РСР 1963 року. Законом України від 4 лютого 1994 р. за № 3942—ХІІ статтю 472 Кодексу викладено в наступній редакції:

" Стаття 472

Законодавство України про авторське право і суміжні права

Законодавством України охороняються особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права).

Відносини, що складаються у зв'язку із створенням і використанням об'єктів авторського права і суміжних прав, регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права" та іншими законодавчими актами України. "

А статті 473 — 513 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р

вилучено [6].

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 23 грудня 1993 р. за № 3793—ХІІ "Про порядок введення в дію Закону України "Про авторське право і суміжні права", встановлено, що Закон України "Про авторське право і суміжні права" застосовується до правовідносин, які виникли після введення його в дію [7]. Це ж положення увійшло до Прикінцевих положень нової редакції Закону [8].

Виклавши детально еволюцію національного законодавства про авторсько-правову охорону аудіовізуальних творів, не можна дати однозначної відповіді на питання, яке становить назву статті.

Дійсно, кому нині належать авторські права на українські фільми, створені до набрання чинності Закону України "Про авторське право і суміжні права", тобто до 23 лютого 1994 року — кіностудії? Авторам фільмів? А може, зазначені фільми стали суспільним надбанням? Якщо ж вони охороняються, то яким є термін їх охорони: безстроковим? 50 років після смерті останнього співавтора? 70 років після смерті останнього співавтора?

Практично авторське право на вітчизняні фільми, створені до 23 лютого 1994 року, належать кіностудіям, які здійснили їхню зйомку. Так, Одеська кіностудія 1994 року одержала прибуток за відступлення прав на демонстрацію фільмів власного виробництва минулих років у розмірі 243 млн. крб. [9].

Виникає питання: яким є термін дії цього права кіностудій? Адже не може нині авторське право на фільми належати їм безстроково.

Для вирішення цього питання доцільно скористатися

1 2 3 4

Похожие работы