Проблема государственного языка в современном обществе
Цю загрозу добре усвідомлюють, а головне — прагнуть відвернути владні структури більшості колишніх республік СРСР, особливо прибалтійських. Характерний з цього погляду прийнятий 1995 року. Закон Литовської Республіки «Про державну мову» та закон про втілення в життя «Закону Литовської Республіки про державну мову». Тут названо основні сфери вживання державної мови, регламентована її охорона та контроль, а також правова відповідальність.
Уряд Литовської Республіки затвердив Програму вживання та розвитку державної мови на 1996-2005 роки й щороку виділяє кошти для її реалізації. 1995 року дві установи — Державна комісія литовської мови та інспекція мови — були об'єднані в одну.
Кодекс адміністративних юридичних порушень ЛР передбачає засоби адміністративного впливу: попередження або грошове покарання (від 25 до 500 дол. США). Штраф передбачається за невживання державної мови на печатках, бланках, вивісках, при описі товарів; виконанні службових обов'язків, у діловодстві (внутрішньодержавному); за подання документів недержавною мовою, вживання недержавної мови у теле- та радіопередачах, кіно- та відеофільмах; невживання автентичних форм литовських топонімів; невиконання рішень Державної комісії литовської мови.
Щороку для реалізації Програми вживання і вдосконалення мови виділяється близько 700 тис. дол. США [4].
Можна повчитися у демократичної Франції, як треба дбати про мову титульної нації
У французькому парламенті депутати зрозуміли, що Франція залишатиметься великою державою світу лише тоді, коли матиме атомну зброю і збереже самобутність своєї мови, не засмічуючи її англійськими словами.
Не можна не визнати подвигу ізраїльтян, які за історично короткий час змогли відродити давньоєврейську мову (іврит), яку впродовж 2 тис. років вважали мертвою [2].
Прикладів достатньо, аби ми тільки робили правильні висновки і впроваджували потрібні заходи.
Явище білінгвізму в Україні
Загальноприйняте визначення двомовності дав американський лінгвіст У. Вайнрайх. Двомовність — це практика поперемінного використання двох мов. Розрізняють індивідуальний і масовий білінгвізм. Індивідуальним білінгвізмом називають володіння