Проблема добра i зла в комедии Вольтера Простодушный

породити добро i щастя? Складне i суперечливе питання, але менi здається, вiдповiддю на нього є смерть дiвчини, яка не змогла знести образи i приниження, вiдчувати цей тягар на серцi, що завжди б затьмарював її життя з коханим. На мою думку, i Простодушний не змiг би бути щасливим, знаючи, чим пожертвувала заради нього Сент-Iв.

Кохана вмирає, а невтiшний гурон до кiнця життя залишається вiрним цiй нiжнiй i самовiдданiй дiвчинi, яку вiдiбрали в нього сили зла, втiленi не в стихiї чи вiйнi, а в "доброчесних" звичаях "цивiлiзованого суспiльства".

Грубi варвари виявилися бiльш причетними до iдеї добра, анiж освiченi європейцi, здатнi занапастити кохання, знiвечити душi чистих i прекрасних людей.

о???????o?волить поставити питання про неналежне виконання ним своїх обов'язків[1, 382-383]. Ак­центується увага на тому, що негативна оцінка діяння та несприятливі наслідки для суб'єкта мають стати основним критерієм для віднесення тієї чи іншої міри до санкції юридичної, в тому числі конституційної та муніципальної відпові­дальності.

 

В літературі, що присвячена питанню адмі­ністративної відповідальності, вказується, що при скасуванні акта має місце ліквідація наслідків про­типравної діяльності у вигляді неконституційних актів, а не вплив на особу, що вчинила ці дії[6, 13].

При цьому скасування акта не звільняє від від­повідальності його авторів.

Додамо, зазначимо, що "питання про скасу­вання акта" не обов'язково може бути пов'язане з "питанням відповідальності", оскільки скасування може бути пов'язане з необхідністю удоскона­лення акта або ж взагалі підготовкою нового. От­же, скасування акта може і не розглядатися як відповідальність.

Питання про скасування чи оскарження актів, як вказує О. Сушинський, є важливим щодо від­носин місцевих державних адміністрацій та їх го­лів з Президентом України та Кабінетом Міністрів України

Аналізуючи відповідні норми чинної Конс­титуції та Закону України "Про місцеві державні адміністрації", вчений констатує, що згідно з п. 8 ст. 118 чинної Конституції України визначено тіль­ки два суб'єкти, що можуть скасувати рішення голів місцевих державних адміністрацій. Цими суб'єктами є Президент України та голова міс­цевої державної адміністрації вищого рівня. Але ч. З ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" суттєво розширює як перелік суб'єк­тів, що можуть скасовувати розпорядження го­лови місцевої державної адміністрації, так і під­стави скасування цих розпоряджень. Водночас цим законом визначено, що "розпорядження го­лови державної адміністрації, що суперечать Конс­титуції України, законам України, рішенням Конс­титуційного Суду України, іншим актам законо­давства або є недоцільними, неекономними, не­ефективними за очікуваними чи фактичними ре­зультатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в су­довому порядку". І не можна не погодитися з вче­ним, що це дає можливість приймати рішення з суто суб'єктивної оцінки уповноваженим суб'єк­том розпорядження голови місцевої державної адміністрації[7, 22—23]. До того ж законодавство не повинно містити норм, які по-різному регулю­ють одне й те ж питання, особливо якщо це сто­сується діяльності органів виконавчої влади.

Концепція адміністративної реформи в Ук­раїні^] визначає відповідальність органів вико­навчої влади як політичну та відповідальність, як зазначено, "крім політичної". Перша стосується політичної відповідальності Кабінету Міністрів України (вона не буде розглядатися в цій статті), а друга — відповідальності (крім політичної) ор­ганів виконавчої влади. Відповідальність (крім політичної) органів виконавчої влади тлумачиться Концепцією як певний стан (режим) організацій­них відносин між органами виконавчої влади, за

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные