Проблема защиты информации
Допоміжним засобом захисту інформації є антивірусні програми та засоби апаратного захисту. Так, наприклад, просте відключення перемички на материнській платі не дозволить здійснити стирання перепрограмовуваної мікросхеми ПЗУ (флеш-BIOS), незалежно від того, хто буде намагатися зробити це: комп'ютерний вірус чи неакуратний користувач.
Існує досить багато програмних засобів антивірусного захисту, їхні можливості такі.
1. Створення образу жорсткого диска на зовнішніх носіях (наприклад на гнучких дисках). У разі виходу з ладу інформації в системних ділянках жорсткого диска, збережений «образ диска» може дозволити відновити якщо й не всю інформацію, то принаймні її більшу частину. Цей засіб може захистити від утрати інформації під час апаратних збоїв та неакуратного форматування жорсткого диска.
2. Регулярне сканування жорсткого диска в пошуках комп'ютерних вірусів. Сканування звичайно виконують автоматично під час кожного ввімкнення комп'ютера або при розміщенні зовнішнього диска у зчитувальному пристрої. Під час сканування треба мати на увазі, що антивірусна програма шукає вірус шляхом порівняння коду програми з кодами відомих їй вірусів, що зберігаються в базі даних. Якщо база даних застаріла, а вірус е новим, то програма сканування його не виявить. Для надійної роботи варто регулярно оновлювати антивірусну програму. Бажана періодичність оновлення — 1 раз на два тижні; припустима — один раз на три місяці. Для прикладу скажемо, що руйнівні наслідки атаки вірусу W95
3. Контроль за змінами розмірів та інших атрибутів файлів. Оскільки на етапі розмноження деякі комп'ютерні віруси змінюють параметри заражених файлів, програма контролю може виявити їх діяльність і попередити користувача.
4. Контроль за зверненням до жорсткого диска. Оскільки найнебезпечніші операції, пов'язані з діяльністю комп'ютерних вірусів, так чи інакше спрямовані на модифікацію даних, записаних на жорсткому дискові, антивірусні програми можуть контролювати звернення до нього та попереджати користувача щодо підозрілої активності.
7. Захист інформації в Інтернеті
Під час роботи в Інтернеті треба мати на увазі, що наскільки ресурси Всесвітньої мережі відкриті кожному індивідуальному користувачеві, настільки ж і ресурси його комп'ютера відкриті всій Всесвітній мережі, тобто кожному користувачеві. Це легко зрозуміти, якщо врахувати, що під час роботи у Всесвітній мережі ми відправляємо запит і отримуємо відповіді, тобто оголошуємо всім серверам, з якими спілкуємося (а також проміжним), свою IP-адресу (інакше відповіді до нас не дійшли б).
Для приватного користувача цей факт не відіграє особливої ролі, але знати про нього необхідно, щоб навіть мимохіть не виконати дій, заборонених законодавством країн, де перебувають сервери Інтернету. До таких дій належать випадкові чи навмисні спроби порушити працездатність комп'ютерної системи, спроби зламування захищених систем, застосування й поширення програм, які порушують працездатність комп'ютерних систем (зокрема комп'ютерних вірусів).
Працюючи у Всесвітній мережі, треба пам'ятати, що абсолютно всі дії фіксують і протоколюють спеціальні програмні засоби, й інформація як про законні, так і про незаконні дії обов'язково десь нагромаджується.
Таким чином, до обміну інформацією в Інтернеті треба ставитися як до звичайного спілкування за допомогою поштових листівок. Інформація вільно циркулює в обидва боки, але вона доступна всім учасникам