Проблемы биоэтики - православный взгляд

Проблеми біоетики - православний погляд

Ми живемо у складний час, коли нестабільність і конфліктність охоплюють майже усі сфери суспільно-політичного життя, коли прискорюються глобалізаційні процеси, які провокують появу наукомістких технологій, і на фоні екологічних та техногенних катастроф викликає занепокоєння подальша доля людства. Тому сьогодні, як ніколи раніше, є насущною для народу Божого і для усього суспільства в цілому потреба в авторитетних, заснованих на соборному розумі, відповідях Церкви на запитання стосовно новітніх наукових досягнень та їх застосувань властиво у царині моральності. Одним із таких досягнень, безсумнівно, є стрімкий розвиток біотехнологій, який викликає велику стурбованість Церкви саме тим, що кидає виклик фундаментальним основам і базовим принципам християнської віри.  

Святіший Патріарх Кирил [1] вважає однією з глибинних причин сучасної цивілізаційної кризи відсутність єдиного розуміння людської природи, у якому присутня така базисна характеристика людського життя, як біологічний і духовний вимір. Результатом напруженої полеміки, що розгорнулася з питання меж, які повинні бути покладені втручанню в людську природу, а отже, і в людське життя, стало прийняття певних нормативних актів біоетики, зокрема, прийняті Радою Європи: «Конвенція про захист прав і гідності людини у зв’язку із застосуванням досягнень біології і медицини; Конвенція про права людини і біомедицину; щодо трансплантації органів і тканин; у зв’язку із застосуванням досягнень біології і медицини, що стосуються клонування людських істот», [2]. В них дається оцінка наукових досліджень, розробляються критерії і моральні засади, і, нарешті, робиться висновок про те, чи є досягнуте з точки зору науки одночасно вірним з моральної точки зору. Але так як біоетика є наука світська, то вона бачить в людях біологічні істоти. І хоча в усіх її документах говориться про рішучість гарантувати «людську гідність», однак в них не вказується, що конкретно вкладається у це поняття. Біоетика прямує до покращення якості життя і, одночасно, намагається дати таку оцінку проблемам, яка б максимально задовольнила матеріальні і соціальні потреби людей, намагаючись примирити різні точки зору. Цим світська біоетика уможливлює згоду більшості на прийняття етичних принципів, деонтологічних кодексів і, навіть, законів, що врегульовують ці питання [3]

 

Християнське бачення біоетики не може прийняти подібний підхід. По-перше, тому, що християнський світогляд спрямований поза земне життя, і сприймає людей не тільки як біологічних істот, а як творінь, покликаних стати «богами по благодаті» у перспективі морального вдосконалення у Дусі Святому. «Церква виходить із заснованих на Божественному Одкровенні уявлень про життя як безцінний дар Божий, про невід’ємну волю та богоподібну гідність людської особи, покликаної «до почесті вишнього покликання Божого в Христі Іісусі» (Флп. 3,14), до досягнення досконалості Небесного Отця (Мф. 5,48) і до обожнення, тобто до причастя Божого єства» [4]. Святіший Патріарх Кирил зазначив, що саме на визнанні людської гідності особи, навіть на ембріональній стадії її розвитку, заснована моральна оцінка Православною Церквою проблем біоетики. Має бути досягнуте певне загальне розуміння того, що є людська гідність. Згідно із Святим Письмом, людина створена за образом і подобою Божою. Це означає, що природа людини несе в собі відображення Божественної природи, і в силу цього має абсолютну цінність. І кожна конкретна особистість реалізує у своєму житті людське настільки, наскільки розкриває у собі цей Божественний потенціал [5].

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы