Проблемы социализации молодежи
Третій тип стратегії економічної поведінки можна визначити як професійно-трудовий. Для її прихильників характерна орієнтація на роботу як на засіб розкриття і розвитку особистісних якостей, професійного росту, самоствердження в суспільстві. Вони прагнуть до такої роботи, яка б стала їхнім улюбленим ділом, викликала б задоволення, давала б можливість розвивати і застосовувати свої здібності і приносила б користь суспільству. Для цієї групи молоді властиві соціально-професійні стереотипи поведінки, що не дозволяє її опускатися до менш кваліфікаційної, хоча і більш оплачуємої роботи, яка принижує їхню професійну та особисту гордість. Такі молоді люди, як правило, кваліфіковані та добросовісні працівники.
Серед видів діяльності людей молодого віку в сфері економіки, за допомогою якої відбувається економізація є наступні три: 1) державна; 2) суспільна, підприємницька; 3) індивідуальна. Державний вид діяльності в області економіки пов’язаний із державними підприємствами та організаціями, а також із органами управління економікою. Вона характерна для підприємств залізниці, військово-промислового сектору
Політична соціалізація молоді відбувається в усіх країнах. Під політизацією розуміють сукупність таких форм діяльності, в результаті яких індивід засвоює політичну культуру, стаючи політичним суб’єктом. Говорячи простіше політична соціалізація – це процес входження молоді в політичне життя суспільства, яке передбачає оволодіння певними політичними цінностями, нормами, зразками поведінки.
Політично соціалізуватися означає вчитися політиці, ставати активними учасниками політичного життя, формувати політичну свідомість і самосвідомість, оволодіння демократичними цінностями. Виділяють два етапи політичної соціалізації – первинну і вторинну. Первинний етап – це сприйняття людиною політичних категорій. У ньому виділяють чотири аспекти процесу соціалізації:
– безпосереднє сприйняття дитиною політичного життя, отримання інформації через думку своїх батьків;
– „персонізація” політики, в ході якої політичні фігури стають певними зразками;
– „ідеалізація” цих політичних образів;
– „інституалізація” – ускладнення політичної картини і перехід до самостійного сприйняття політики.
Особливість первинної соціалізації полягає у тому, що молоді необхідно адаптуватися до політичної системи, до норм поведінки, ще не розуміючи їхньої сутності. Вторинна політична соціалізація характеризується тим, що цей етап пов’язаний з розширенням самостійного політичного досвіду молодої людини, його вмінням виробити індивідуальні політичні судження, переробляти отриману інформацію, формувати позиції.
У ході вторинної соціалізації особа здатна протистояти тиску і виражати свою здатність мати свою точку зору та ідейну позицію. Політизація виражає самокорекцію людини в політичних цінностях. Арсенал засобів політизації лежить від шкільного навчання до безпосередньої участі в управлінні державою.
Інститутами політизації виступають всі політичні і громадські організації, які складають