Проблемы социализации молодежи

роботи одинакові, а краще взагалі не працювати. Ця група молоді не баготочисельна. Тільки кожен п’ятий із опитаних вважає, що робота це – неприємна повинність, а якщо її і виконувати, то вона повинна бути легкою, чистою і давати можливість спокійно жити. Прихильники такої життєвої стратегії орієнтуються, головним чином, на свою вдачу і готові як можна довше проіснувати на утриманні своїх батьків чи родичів. У випадку втрати робочого місця, вони легко змінюють професію і вид діяльності, так і не оволодівши професійними амбіціями. Вони не схильні до підвищення кваліфікації та професійний ріст на будь-якій роботі.

Третій тип стратегії економічної поведінки можна визначити як професійно-трудовий. Для її прихильників характерна орієнтація на роботу як на засіб розкриття і розвитку особистісних якостей, професійного росту, самоствердження в суспільстві. Вони прагнуть до такої роботи, яка б стала їхнім улюбленим ділом, викликала б задоволення, давала б можливість розвивати і застосовувати свої здібності і приносила б користь суспільству. Для цієї групи молоді властиві соціально-професійні стереотипи поведінки, що не дозволяє її опускатися до менш кваліфікаційної, хоча і більш оплачуємої роботи, яка принижує їхню професійну та особисту гордість. Такі молоді люди, як правило, кваліфіковані та добросовісні працівники.

Серед видів діяльності людей молодого віку в сфері економіки, за допомогою якої відбувається економізація є наступні три: 1) державна; 2) суспільна, підприємницька; 3) індивідуальна. Державний вид діяльності в області економіки пов’язаний із державними підприємствами та організаціями, а також із органами управління економікою. Вона характерна для підприємств залізниці, військово-промислового сектору

Підприємницька діяльність займає значний відсоток у економічній діяльності.

Політична соціалізація молоді відбувається в усіх країнах. Під політизацією розуміють сукупність таких форм діяльності, в результаті яких індивід засвоює політичну культуру, стаючи політичним суб’єктом. Говорячи простіше політична соціалізація – це процес входження молоді в політичне життя суспільства, яке передбачає оволодіння певними політичними цінностями, нормами, зразками поведінки.

Політично соціалізуватися означає вчитися політиці, ставати активними учасниками політичного життя, формувати політичну свідомість і самосвідомість, оволодіння демократичними цінностями. Виділяють два етапи політичної соціалізації – первинну і вторинну. Первинний етап – це сприйняття людиною політичних категорій. У ньому виділяють чотири аспекти процесу соціалізації:

– безпосереднє сприйняття дитиною політичного життя, отримання інформації через думку своїх батьків;

– „персонізація” політики, в ході якої політичні фігури стають певними зразками;

– „ідеалізація” цих політичних образів;

– „інституалізація” – ускладнення політичної картини і перехід до самостійного сприйняття політики.

Особливість первинної соціалізації полягає у тому, що молоді необхідно адаптуватися до політичної системи, до норм поведінки, ще не розуміючи їхньої сутності. Вторинна політична соціалізація характеризується тим, що цей етап пов’язаний з розширенням самостійного політичного досвіду молодої людини, його вмінням виробити індивідуальні політичні судження, переробляти отриману інформацію, формувати позиції.

У ході вторинної соціалізації особа здатна протистояти тиску і виражати свою здатність мати свою точку зору та ідейну позицію. Політизація виражає самокорекцію людини в політичних цінностях. Арсенал засобів політизації лежить від шкільного навчання до безпосередньої участі в управлінні державою.

Інститутами політизації виступають всі політичні і громадські організації, які складають

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы